"У 2014 році контррозвідка України використовувала Медведчука як "троянського коня", - Тетяна Чорновол

Цього тижня Україна святкує 7 річницю звільнення великих міст Донбасу: Лиману, Слов’янська, Краматорська, Дружківки, Констянтинівки та Бахмута. Ці міста були визволені в перший же тиждень великого наступу української армії, що почався 1 липня 2014 року зі звернення 5-го Президента до нації.

Завдяки відчайдушному наступу української армії, Національної гвардії та добровольчих батальйонів за липень-серпень 2014 року було звільнено 70 відсотків території Донбасу. Якби не підступний напад регулярної російської армії під Іловайськом - ми б звільнили і Донецьк. На карті військових дій видно, як в серпні 2014 українські збройні сили практично замкнули кільце навколо Донецька.

Зараз виникла проблема зі спробами переписати історію України. В часи «зеленої влади» дуже наполегливо і системно перемоги 2014 року ставляться під сумнів. І за цим, звісно, стирчать вуха Кремля.

Переписати нашу історію 2014 року вкрай важливо для Кремля. Адже це основа російської пропаганди: тези, що українці не здатні себе боронити, а наступати й здобувати перемоги, особливо в протистоянні з армією Росії й поготів. А якщо таке сталося – Кремль системно працює над запереченням та розмиванням цих історичних фактів всіма методами.

Зокрема, два роки тому депутат Нестор Шуфрич соратник кума Путіна Медведчука подав в ДБР заяву про злочин, де назвав кримінальним злочином наказ 5-того президента України Петра Порошенка про контрнаступ на Донбасі. А невдовзі з’явилися плівки записів в кабінеті керівника ДБР Романа Труби з яких стало ясно, що тодішній керівник ДБР в таких справах напряму керувався і з Офісу Президента. Справи йому замовляли безпосередньо керівник ОП Богдан та його заступник Смірнов.

Тобто в 2019 році Україна враз перетворилася на сцену театру абсурду, коли 5-тий президент Порошенко ходив на допити, де з гордістю свідчив, що Верховний головнокомандуючий має обов’язок командувати армією і захищати суверенітет, а 6-тий Президент Зеленський давав копняки ДБР, щоб ті кваліфікували контрнаступ, як злочин.

Зеленський навіть не розумів, що робить. Він думав, що переслідує попередника, а насправді він переписував історію України в інтересах Кремля.

Замість збереження пам’яті про переможний наступ української армії і звільнення міст, в суспільну свідомість закидали нову інформацію – про кримінальний злочин.

Якщо повернутись до заяви Шуфрича, то в ній він визнає, що майданівська влада використала його персону і персону кума Путіна Медведчука для дезінформації ворога в 2014 році під час підготовки до контрнаступу. Поки Шуфрич з Медведчуком домовлялися з сепаратистами, як легалізувати окупацію Слов’янська, Порошенко повів війська у наступ і Слов’янськ був звільнений.

Як конкретно майданівська влада використала кума Путіна зараз є можливість дізнатися з першоджерела з викладених в інтернет так званих плівок Медведчука. Вони якраз про той період, червень 2014 року.

Зараз з цих плівок популярно витягувати цитати для політичних маніпуляцій, і знову ж таки для переписування історії. Хоча насправді цінність вони представляють з точки зору реального історичного процесу буремного 2014 року, але для цього треба смакувати не окремі цитати, а прослухати багато годин записів червня того року.

Насправді в них не має нічого сенсаційного, але вони демонструють, що для того, щоб викинути загарбника з Донбасу, Україні доводилося опановувати методи гібридної війни.

"Плівки Медведчука" доводять, що в 2014 році контррозвідка України використовувала Медведчука, як "троянського коня". Медведчук тоді без проблем зустрічався з керівною верхівкою ОРДЛО, адже він мав там високий статус кума Путіна, а якщо його не приймали він дзвонив в Кремль.

В записах багато годин такої інформації, але вона не представляла інтерес для спецслужб. Слухаючи плівки стає зрозуміло, що головне використання Медведчука було в тому, щоб дезінформувати ворогів про готовність української влади до легалізації отаманщини ЛНР ДНР, в той час, коли влада насправді готувала контрнаступ на Донбасі.

Якщо прослухати розмови Медведчука червня 2014 року і порівняти їх з хронологією подій на Донбасі стає чітко зрозуміло, що 5-тий Президент Порошенко посилав Медведчука на переговори до сепаратистів під час важливих спецоперації чи критичних моментів на фронті. Логічно, щоб знижувати градус активності ворога.

99% записів переговорів Медведчука з сепаратистами на плівках Бігуса, стосуються того періоду червня 2014 року, коли українська армія робила відчайдушні спроби закрити кордон. Адже від закриття кордону звідки до нас перли російські найманці, зброя, боєприпаси, бронетехніка напряму залежав успіх майбутнього контрнаступу і звільнення Донбасу.

“Ми мали прикрити державний кордон, зрозуміло, що це було дуже небезпечно для терористів і росіян. Тоді би сама ідея терористичних республік зійшла нанівець.” - розповів військовослужбовець 79 бригади В’ячеслав Зайцев.

Позаяк російські ресурси у бойовиків ОРДЛО множилися з кожним днем це треба було робити швидко. 12 червня, лише через 5 днів після інавгурації нового президента, армія отримує від нього бойовий наказ брати під контроль кордон.

Не секрет, що наявних в країні бойових підрозділів було вкрай недостатньо для цієї місії. Тому командування схопилися за єдино можливий, але доволі авантюрний варіант – пробивати вузький коридор (буферну зону шириною лише 10 км) через території контрольовані сепаратистами безпосередньо на лінії кордону з Російською Федерацією.

Тому зі сторони держави агресора підрозділи збройних сили, що наступали не були прикриті нічим, окрім міжнародного права. Яке, на жаль, було слабким захистом, якщо мова йшла про Путіна. Наприклад, у відповідь на початок української активності на кордоні 12 червня Путін демонстративно перекинув з Ростова в Сніжне російські танки. Звісно, це був красномовний сигнал українській владі.

Після цього українська влада вдалася до блефу – каналом, що носив прізвище Медведчук запустила дезінформацію про готовність домовлятися з атаманами ОРДЛО через посередництво Медведчука.

Це спрацювало. Путін, щоб не зірвати політичний проект свого кума під час всього переговорного періоду не віддавав наказ артилерії розстрілювати наші війська, що наступали у самому прикордонню з російської території Відповідно ми виграли два тижні часу для того, щоб розгорнути війська.

В 2020 Офіс Президента зливає в інформаційний простір «плівки Медведчука». Все перевертається догори дригом – тепер вже переговори про перемир’я санкціоновані 5-тим президентом – подаються, як зрада. При чому маніпулятивно замовчується, що вони були зірвані контрнаступом.

Зеленський не розуміє, що, таким чином, він атакує не політичного суперника Порошенка, а основи державності. Адже в суспільній пам’яті зверху на історичні факти 2014 року, якими нація насправді може пишатися, це супротив, наступ, звільнення записується нове трактування: все злочин, все зрада.

Отже “переписування історії” це не лише руйнівний для державності наслідок ненависті Зеленського до Порошенка. Проблема глибша: нинішній президент України не має державного мислення, він не розуміє державних процесів, не бачить червоних ліній.