"В Україні можливий сценарій Грузії": Генерал ЗСУ Кривонос розповів про тероборону та ймовірність введення воєнного стану (відео)

Загострення на Сході України тримає в страху всю країну та міжнародну спільноту. Верховна Рада вже дозволила президенту призивати в армію резервістів без оголошення мобілізації. Військові експерти ж запевняють, що до повномасштабного наступу треба бути готовими завжди, зазначають Патріоти України.

Про загострення на кордонах

На вашу думку, сценарій Грузії можливий в Україні?

Можливий.

То нам не варто ніяких превентивних дій робити, щоб цього не було? Якими мають бути наші дії зараз?

Щодо питання превентивних дій. Це якраз завдання Росії – спровокувати нас на певні дії. Ці дії можуть бути також проведені Росією, але видані, як наші. До цього також треба бути готовим. Історія показує величезну кількість ситуацій, коли такі провокації приводили до конфліктів:

• початок Другої світової – Гляйвіцький конфлікт;
• початок російсько-фінської війни – Манільський конфлікт;
• безпосередньо Грузія.

Потім вже ніхто не з'ясовує, чи справді все це було. Досі не визначено, хто ж там перший почав стріляти, хто мав рацію. Коли вже починається вогонь у відповідь – тоді вже клубок смерті закручується і дуже важко визначити, хто ж мав рацію. Це найголовніше, щоб цей клубок не почав крутитися. Однак до цього треба бути готовими.

Про мобілізацію та воєнний стан

Рада дозволила президенту оголошувати мобілізацію резервістів в обхід парламенту. Передбачається, що мобілізація резервістів протягом доби можлива у разі загострення ситуації на фронті або під час порушення кордонів України. Загострення на фронті маємо, але порушення кордонів – сподіваємося, що цього не буде. Коли має бути оголошена мобілізація і чи достатньо це нас на це сил?

Якраз щодо питання проведення мобілізації. Ми маємо важкий досвід мобілізації у 2014 – 2015 роках. Наприклад, ситуація у 2014 році була значно гіршою, ніж зараз. Навіть по матеріально-технічному забезпеченню.

Інколи у 2014 році ми навіть не мали взуття та одягу, щоб надати тим, кого призивали. Для того, щоб бути готовим, треба провести тренування щодо спроможності цих мобілізаційних заходів. Чи приймуть таке рішення, чи побояться звинувачень з боку Росії у тому, що ми вже розпочали мобілізацію – невідомо. Однак не поспішаймо.

Варто спочатку провести нормальне оповіщення тих, кого планують призивати. Мабуть, один з перших факторів, які треба зробити у разі мобілізації – закрити усі кордони, щоб жоден громадянин України, який, відповідно до Конституції, повинен захищати державу, не втік, як це було у 2014 – 2015 роках. Тоді десятками тисяч ці люди втікали та ховались від мобілізації за кордоном.

Якщо ми хочемо, щоб усі були мобілізовані – треба працювати з цими людьми, щоб вони були навчені та забезпечені. На рівному місці воно не може з'явитися. Під час війни ти ніколи не піднімешся до рівня своїх фантазій. Ти завжди опустишся до рівня своєї тренованості.

Чи не треба нам зробити крок на випередження і ввести повну мобілізацію? І чому в нас досі не введено воєнний стан?

Щодо повної мобілізації, то на це питання я відповів ще в грудні. Не є проблемою ввести повну мобілізацію, але чи спроможні ми її забезпечити і провести повноцінно? Слово "повна" мобілізація – не є правильним, бо повна мобілізація – це не поставити всіх під рушницю, весь народ. Треба призивати тих, хто готовий, і забезпечити їх, щоб вони були в спромозі виконати свої завдання.

А щодо введення воєнного стану, то так, можливо, це давно вже треба було зробити. І це питання стоїть перед політиками, тому що дуже часто, коли ми говоримо про війну з Російською Федерацією, в наших політичних партнерів виникає питання – де війна, якщо вона не оголошена? Тому це питання, яке висить в повітрі і досі не розв'язане. Рано чи пізно його треба визнавати, тому що, можливо, в певних моментах взаємовідносин наші партнери будуть краще нас підтримувати.

Що таке тероборона і чому вона необхідна

Ваш законопроєкт про територіальну оборону подали всередині грудня. 2 лютого його включили у порядок денний – на тому поки все. Чи відомо вам, які дії будуть наступні і чи готові за нього голосувати? Чому ми досі його не ухвалили?

Насамперед його навіть не розглянув Комітет безпеки та оборони. Офіс Президента продовжив впливати на Верховну Раду щодо затягування цього процесу, хоча ніякого стосунку до Ради не мають.

Один з керівників комітету сказав, що вони не хочуть сваритися з ОП. Чиновник, який призначений, далі тисне на народного обранця. Хтось обіцяв на рівні ОП та РНБО, що їхній законопроєкт буде внесений до 29 грудня президентом. Сьогодні вже, пробачте, 10 квітня – ми нічого не бачимо. Це неправильно, 31 березня на нараді щодо питання територіальної оборони генерал-полковник Михайло Коваль заявив, що наразі не поспішатимуть з прийняттям закону, очікуючи ще певної кількості документів.

Однак ворог стоїть на порозі нашої країни. Питання запуску процесу треба пришвидшити, але хтось дуже зацікавлений у протилежному. Хтось не хоче, щоб народ України мав спроможність зі зброєю в руках захищати країну не тільки в лавах Збройних сил. Захищати себе, свою родину, будинок, вулиці та своє місто чи село в будь-який момент.

Про легалізацію зброї

Скажіть, як ви ставитесь до законопроєкту, який розробляють в ОП. Як ви ставитесь до вільного зберігання зброї громадянами вдома, адже це був один з головних пунктів вашого законопроєкту?

Там було написано, що не громадяни України, а військовослужбовці територіальної оборони – це зовсім інша річ. Це ті люди, які уклали контракт, пройшли перевірку, пройшли навчання протягом довгого етапу і тільки потім можуть отримати від держави зброю для зберігання вдома у разі необхідності виконання завдань. Так це прописано в законопроєкті, а не просто "записався і тобі видали зброю".

Деякі сприймають і намагаються показати цю ситуацію так, що ми роздаємо усім, кому попало цю зброю. Ні, це довгий процес і контрольований силовими структурами, які беруть участь в територіальній обороні.

Територіальна оборона – це комплекс спроможності держави діяти в критичних умовах і комплекс критичного керівництва. Не тільки у воєнний час, а й якраз у разі техногенних катастроф чи, наприклад, коронавірусу. Наявність нормальної територіальної оборони дозволить реагувати на ці ситуації і не допускати або зводити їх наслідки до мінімуму.

Маю вашу цитату: "Тероборона дозволить максимально швидко взяти під контроль та контролювати ситуацію на тій території, де вона зараз розташована і де є загроза. Під контроль беруться ті об’єкти, які є критично небезпечними". Тут питання інше – чи не створить тероборона власну приватну армію всередині країни?

Ні, не створить. По-перше, держава цим процесом займається. І якраз люди, які будуть залучатись до територіальної оборони, будуть перевірятись спеціалізованими органами – і СБУ, і МВС щодо їхнього минулого, толерантності, зв'язків з можливими ворогами країни.

По-друге, керівництво країни на рівні регіонів та областей також проходитиме перевірку. І ті, хто хоче висунути нам обвинувачення, що закон є безпосередньо сепаратистським, то, шановні, керівництво областей і регіонів призначається указом президента, тому перевірку мусить проводити Офіс Президента та СБУ. Якщо хтось сумнівається в тих, кого вони призначають, то виникає питання – наскільки професійні ці люди, наскільки вони виконують свої зобов'язання?

Те, що ми пропонуємо, це колегіальна структура – на рівні областей створюють штаби і в цих штабах працюють представники всіх силових структур та місцевих органів самоврядування. Тому жодних приватних армій не буде.

А як щодо вас? Ви зараз після звільнення з РНБО перебуваєте в резерві Міноборони. Чим ви зараз займаєтесь? І якщо війни з Росією не буде, чи плануєте ви повернутись в політику?

Наразі я чинний військовослужбовець.

Про Семенченка і Шевченка

Давайте поговоримо про Семена Семенченка і Євгена Шевченка, яких арештували на 2 місяці без права внесення застави. Одного за створення приватної військової компанії. Іншого за постачання запчастин до зенітно-ракетних комплексів Р300 з Росії до України. Як так сталося?

При відсутності закону про приватні військові компанії наразі рано кваліфікувати, що це таке. Ми про це розмовляємо, і я особисто підтримую, що треба мати закон про приватні військові компанії, який треба розглянути у Верховній Раді та, в разі необхідності, прийняти.

Він би допоміг визначити правила, які б розмежували все ж таки, де та грань, яка дозволяється державою, а де не дозволяється. Наприклад, в США достатньо велика кількість приватних військових компаній, але ці всі компанії працюють під жорстким контролем держави і дуже часто в інтересах держави. Приватні військові компанії зменшують навантаження на Збройні сили США і у багатьох випадках це зменшує напругу всередині країни в разі певних втрат цих людей.

Виходить так, що в нас те, що не заборонено, дозволено автоматично?

Мабуть, для того і треба закон, щоб уникнути подвійного трактування одних і тих же моментів.

Ви про це знали? Брали участь у тренуванні цієї приватної військової компанії Семенченка?

Ні. Не знав, і безпосередньо не займався тренуванням, в мене вистачає своїх проблем і виконання своїх завдань.

Чинна влада саджає добровольців, попередня влада також саджала добровольців. Ви думаєте кожна влада боїться людей, незалежних від себе, які попри це готові захищати країну зі зброєю в руках, і тому з ними розправляються?

Цікаве питання… На жаль, ситуація продовжується і боротьба з тими, хто захищали України, починаючи з 2014 року, продовжується. Це якраз же є величезною проблемою.

Це є одним з чергових етапів інформаційно-психологічної операції, яку ми власними руками проводимо проти власних патріотів. У ЗМІ завжди при будь-яких кримінальних злочинах підкреслюють, що це зробив колишній "АТОшнік", чого тоді не пишуть, що це зробив якийсь сантехнік, гінеколог, податківець? Якраз через це підкреслення про "АТОшніків" створюється, як крапля за краплею, ставлення до військових, які захищали нашу Батьківщину продовж цих років, як до людей, які приносять негатив для суспільства. Треба робити навпаки.

На мою думку, не люди, які повернулись з фронту, повинні підлаштовуватись під суспільство, а суспільство, яке вони захищали, має підлаштуватись під тих, хто їх захищав. Це буде якраз повагою і шаною до тих, хто захищав українські хати, родини та дітей.

Як це зробити? І що не зроблено ще досі?

У нас якраз на рівні Міністерства справ ветеранів треба розробляти та продовжувати нарощувати програми, для тих, хто повернувся з фронту. Аби вони швидко призвичаїлись до мирного співіснування. А якраз створення і реалізація закону про територіальну оборону пришвидшила б цей процес, бо в багатьох випадках ментально ті, хто повернувся з фронту, не можуть стати гречкосіями та орачами. Вони залишаються воїнами. Для того, щоб вони залишались воїнами й не приносили проблем у суспільстві, дайте їм спроможність бути воїнами.

Якраз досвід показує, що ті люди, які в суботу та неділю займаються питаннями територіальної оборони, повертаючись потім у свої домівки та родини, знімають це напруження, яке існує під загальним розумінням "посттравматичний" синдром.

Чи можуть вступити до територіальної оборони ті, хто не був військовослужбовцями?

Звичайно можуть. Наш законопроєкт передбачає, що ми значно розширимо спроможності набуття оборонних навичок громадянами України. Ми передбачаємо, що це може з часом навіть призвести до відмови від строкової служби.