Важлива віха в падінні радянської Імперії Зла. 30 років тому розпався Варшавський договір

Порівняння Варшавського договору і НАТО

• Армії країн-учасниць Варшавського договору в повному складі входили в структуру ОВД, а усі вищі посади у військовому союзі займали діячі СРСР, які за сумісництвом були одними із трьох перших заступників міністра оборони СРСР і прямо йому підпорядковувалися.
• НАТО підпорядковується об’єднаному командуванню, а усі держави Північноатлантичного альянсу, за винятком ФРН, передавали в його розпорядження лише частини своїх збройних сил. Об’єднане командування НАТО очолювали американські генерали, на посаді начальника штабу зазвичай був німець або британець, а пост генерального секретаря завжди обіймав представник однієї з малих країн.
• Політика СРСР щодо країн, які входили в ОВД, мала свою специфіку: когось контролювали тотально, а когось трохи менше. Але на пряму загрозу підриву іміджу СРСР як наддержави – реагували танками. Так було, коли Угорщина під керівництвом Імре Надя захотіла вийти із союзу, і потім у Чехословаччині.
• Натомість союз НАТО, коли в 1975 році відбулася португальська «революція гвоздик» і до влади прийшли комуністи, навіть не розглядав можливість введення туди сил Північноатлантичного альянсу. І це не було проявом слабкості, а продуманим невтручанням у внутрішні справи країни. Бо за рік перед тим, коли через події на Кіпрі могла розпочатися війна між членами альянсу Грецією і Туреччиною, НАТО зупинив ескалацію напруження, направивши 6-й флот своїх об’єднаних сил до берегів острова.

У ніч із 20 на 21 серпня 1968 року розпочалася так звана операція «Дунай» – вторгнення в тогочасну Чехословаччину військових підрозділів СРСР та інших держав Варшавського договору з метою зупинити рух до демократизації, який увійшов в історію як Празька весна. Офіційна версія – для ліквідації загрози виходу ЧССР із «соціалістичного табору» та військового союзу з СРСР.

У вторгненні військ СРСР і країн-сателітів не взяла участі тільки Румунія.

Радіо Свобода розшукало двох українців, які в 1968 році опинились по різні боки барикад під час трагічних подій у Чехословаччині. Це Зорян Попадюк і Володимир Воробій.

Попадюк – дисидент, який відбув у тюрмах та засланні майже 14 років за те, що у 1968-му виступав проти окупації і 15-річним хлопцем писав і розклеював агітаційні листівки проти вторгнення військ Варшавського договору до ЧССР.

А Воробій – колишній танкіст радянської армії, який у 1968-го був лейтенантом і командував танковим відділенням. Його завданням було блокувати одну із чехословацьких військових частин на кордоні із Польщею.

У 50-у річницю від тих подій – у 2018 році – вони зустрілися у Празі, поділилися спогадами та спробували зрозуміти мотивацію одне одного.

Про це – у документальному фільмі VESNA68.

За різними даними, під час придушення військами Варшавського договору Празької весни загинуло понад 100 людей.

Поки у Чехословаччині прибирали барикади і мили вулиці від крові, а у в’язницях допитували активістів Празької весни, генсекретар СРСР Брежнєв заявив, що таке очікує на будь-яку іншу країну Варшавського договору та інших країн комуністичного табору, якщо вони надумають захотіти відійти від курсу і політичної моделі, обраної СРСР.

«Пролетарі всіх країн, єднайтеся, або розстріляю», – гірко жартували тоді.

Горбачов і кінець Варшавського договору

У 1985 році генеральним секретарем ЦК КПРС став Михайло Горбачов.

На той момент чисельність особового складу збройних сил Варшавського договору складала 7 562 987 осіб.

І хоча формально угода про військовий союз між країнами соцтабору була продовжена ще на 20 років, процес розпаду і радянської імперії, і його військового блоку уже розпочався.

Окрім особистих рис самого Горбачова, який не тяжів до застосування насилля, СРСР переживав важкі економічні часи через падіння цін на нафту.

У Польщі, НДР, Угорщині й Болгарії до влади поприходили нові керівники.

У грудні 1989 року на Мальті відбулася зустріч Михайла Горбачова із президентом США Джорджем Бушем-старшим. І, як кажуть історики, під час цієї зустрічі лідери порозумілися і Горбачов сказав, що не має наміру перешкоджати змінам у Східній Європі військовою силою.

У листопаді 1989 року жителі Берліна молотками і зубилами пробили діри у Берлінському мурі і виламали цілу ділянку стіни перед Бранденбурзькими воротами. Це сталося після оголошення про відкриття східнонімецького кордону.

• За словами Стівена Пайфера, колишнього посла США, який на той час служив у Державному департаменті, США, Франція та Велика Британія разом із Німеччиною погодились не розміщувати ненімецькі сили НАТО в колишній Східній Німеччині.
• У лютому 1991 року держави-учасники ОВД ліквідували свої військові структури

• 1 липня в Празі підписали протокол про повне припинення чинності Варшавського договору.
• 3 липня 1991 року Джордж Буш і Михайло Горбачов у Москві підписали Договір СНО-I (START I) про скорочення і обмеження стратегічних наступальних озброєнь.
• На той момент уже тривав процес виведення радянських військ із країн Східної Європи, який назвали деокупацією.

Журналісти Угорської редакції Радіо Свобода відвідали одну з колишніх баз радянської армії в Будапешті і поспілкувалися із колишнім командувачем сил Варшавського договору в Угорщині Віктором Шиловим (йому зараз 81 рік) та істориком Андрашем Мінком. Вони розповіли, якими були останні роки перебування радянських військ на території Угорщини.

• У 1999 році, через кілька років після возз’єднання Німеччини і виведення всіх радянських військ зі Східної Європи, НАТО прийняло до альянсу три колишні країни Варшавського договору: Польщу, Чехію та Угорщину.
• У 2007 році на Мюнхенській конференції з безпеки Володимир Путін виступив проти НАТО, а також проти США, звинувативши альянс у створенні загроз для Росії. «Думаю, очевидно: процес натовського розширення не має ніякого стосунку до модернізації самого альянсу чи для забезпечення безпеки в Європі. Навпаки, це серйозно провокаційний чинник, що знижує рівень взаємної довіри… Що сталося з тими запевненнями, які давали західні партнери після розпуску Варшавського договору? Де тепер ці заяви? …Де ці гарантії?» – запитував Путін.

Спогади, оцінки

Давід Свобода, відомий чеський історик, політолог, працівник Інституту вивчення тоталітарних режимів:

– «Питання безпеки Чехословаччини – головний мотив вимоги деокупації й відступу військ. На початку 1990 року президент Вацлав Гавел виступив із вимогою, щоб радянське військо покинуло країну протягом пів року, тривав відступ рік і пів. Після радянської деокупації світ інакше почав сприймати Чехословаччину.

Вацлав Гавел після розпаду Варшавського договору спочатку вважав зайвим і НАТО. Але саме Вацлав Гавел і Лех Валенса стали тими особами, які переконали партнерів, щоб Чехословаччина і Польща вступили до Північноатлантичного альянсу. За доби Вацлава Гавела в цілому можна спостерігати швидке дозрівання чехословацького суспільства, його перші «дорослі» кроки.

Варшавський договір, за окремими винятками, ніхто не називає інакше як «імперський проєкт Росії».

– Історія Варшавського договору показує, що СРСР зробив велику помилку, залучаючи армію для придушення якихось рухів, для поліцейських операцій. В Угорщині 1956 року було видно, що ні військова техніка, ні самі солдати окупаційних військ не мали підготовки для ведення дій у місті чи в умовах партизанської війни.

Вольфґанґ Ішинґер, колишній німецький дипломат і посол і заступник міністра закордонних справ Німеччини, який зараз очолює Мюнхенську конференцію з безпеки:

– Росія розповідає, що в обмін на прийняття нею об’єднання Німеччини за договором «2+4» їй пообіцяли, що розширення НАТО не буде. Росія представляє себе жертвою. Але домовленості про возз’єднання Німеччини, включаючи договір 1990 року, відомий як договір «2+4», який офіційно проклав шлях до об’єднання двох Німеччин, не згадував про розширення НАТО.

Які б обіцянки щодо розширення не обговорювались… у 1990 році, твердим фактом є те, що Росія прийняла розширення з детальними умовами і в письмовій формі, коли було погоджено Основоположний акт НАТО – Росія. В Основоположному акті НАТО – Росія (1997 року) прописано «невід’ємне право» всіх держав «обирати засоби для забезпечення власної безпеки». Пізніше російські твердження про те, що в 1990 році були зроблені різні обіцянки, просто не мають значення. Насправді це пропаганда, і це недобросовісно!

– У мене немає сумнівів, що Кремль намагається відновити свій вплив у масштабах чи то Російської імперії, чи Радянського Союзу. У мене немає сумнівів, що Росія хоче розвалити Європейський союз, тому що лише в такий спосіб вона може відновити свій вплив у Європі.

Британський Chatham House, відомий аналітичний центр у сфері міжнародних відносин, випустив звіт про популярні міфи, що сьогодні поширюють Кремль і прокремлівські медіа. Ці міфи, на думку авторів, російська влада використовує для обґрунтування актів агресії щодо інших країн і для того, щоб зневажати міжнародно визнані принципи поведінки. Серед них є і міф про те, що СРСР, створивши Варшавський договір, подарував народам країн-членів «мир і свободу», а тепер необхідно створити єдину систему євразійської безпеки.