Все йде до цього: Україна поверне всі території включно з Кримом у травні-червні 2023-го, - генерал Маломуж

Херсон - єдиний обласний центр України, який Росія зуміла окупувати від 24 лютого та поспішила визнати його частиною РФ, закріпивши це в конституції, - звільнений. Так само звільнено від російських військ правобережжя Херсонської області, передають Патріоти України.

Втрата правого берега Херсонщини стала однією з найбільших поразок Росії у цій війні. І провину за черговий провал російських військ в Україні починають покладати особисто на Путіна. Зокрема, його відкрито розкритикував ідеолог "русского мира" Олександр Дугін, натякнувши, що, оскільки Путін не може виконати свої військові обіцянки, на нього може чекати доля "царя дощів", тобто "якщо дощ не йде – царя просто вбивають".

Голова Служби зовнішньої розвідки України (2005-2010 років), генерал армії України Микола Маломуж в інтерв’ю Главреду розповів, які перспективи відкриває перед українськими військами звільнення Херсона та правобережжя Херсонщини, які наслідки втрата цих позицій матиме для Росії та Путіна, наскільки ЗСУ стали ближчими до Криму, а також коли може закінчитися війна.

Які перспективи перед українськими збройними силами відкриває звільнення Херсона? Чим важлива ця позиція, з військової точки зору?

Звільнення Херсона – це наша стратегічна перемога на півдні. Херсон був єдиним обласним центром, який вдалося захопити Росії, але і його ми звільнили. Це сталося передусім завдяки грамотним діям ЗСУ: це була не лобова атака, а довготермінова операція, яка передбачала оточення угруповання військ противника, обмеження його можливостей, а вже потім визволення самого міста.

З одного боку, це військова перемога, що має стратегічне значення, а з іншого – потужна військово-політична поразка Росії. Адже в цьому випадку програли не тільки російські війська, але й сам Путін. Адже він запевняв, що Херсон, Херсонська область та інші захоплені території відтепер входять до складу Російської Федерації, і вона ніколи і нікому їх не віддасть. Але буквально за декілька тижнів після цих гучних заяв Херсон був звільнений. Водночас ми довели Путіну, що рухатимемося далі, визволяючи всі території, які окупувала Росія: Херсонщину, Запоріжжя, Донеччину, Луганщину, а потім і Крим.

Звільнення Херсона певною мірою стало військово-політичним переломом у війні, адже це досягнення відкриває перспективу для подальших ефективних дій ЗСУ та вселяє віру в нашу перемогу.

Росія при цьому зазнає великих морально-політичних втрат, вона розгублена. Що б там не говорила російська пропаганда про необхідність відведення військ РФ, це вже мало на що впливає – в це вже мало хто вірить.

Крім того, після звільнення Херсона зростатиме підтримка України союзниками, тому що для них це знаковий момент і свідчення того, що ЗСУ здатні звільнити всі окуповані території, а не зупинитися на певному етапі, аби вести переговори на умовах РФ.

Все-таки поясніть, будь ласка, значення цієї позиції – правобережжя Херсонщини. На яких напрямках тепер стане трошки легше і можливе просування?

Звільнення Херсона відкриває перед нами широкі перспективи по звільненню інших територій, але легше не стане. Тому що ворог перекинув частину сил із Херсона і правобережжя Херсонщини на інші напрямки, а також підтягує резерви, передбачаючи наше подальше просування на лівобережжі Херсонщини і запорізькому напрямку, зокрема, в бік Мелітополя, де сьогодні ворог створює укріпрайони. Задля оборони Росія формує свої угруповання з професійних збройних підрозділів, посилюючи їх мобілізованими та загонами вагнерівців. Тому на нас чекає дуже велика і складна робота.

Втім, концентрація сил противника в певних місцях, з одного боку, є загрозою для нас, зокрема, у вигляді обстрілів Херсона, а з іншого – це стає зручними цілями для нас. У нас є види озброєння, що дістають на 80 км і далі. Російські "Гради", "Урагани", "Смерчі" б’ють максимум на 30-60 км, а це означає, що ми можемо вразити противника в тилу: його збройні підрозділи, вогневі точки, склади боєприпасів, комунікації (мости, дороги тощо), нові резерви, які будуть підтягуватися на позиції. Усе це ми зараз можемо накривати з правобережжя Херсонщини і планувати операції по наступу.

Слід зазначити, що ЗСУ не йтимуть у лобову атаку, не форсуватимуть Дніпро – плануються різні моделі дій, що передбачають і просування суходолом, і завдання ударів по позиціях ворога у Запорізькій області, можливо, в Мелітополі, на лівобережжі Херсонщини, і проведення флангових ударів та диверсійних операцій на окупованих територіях, і знецінення ворога на низці напрямків, наприклад, поблизу Нової Каховки, де росіяни вже зменшують присутність, бо очікують наступу ЗСУ.

Таким чином, перед нами відкривається вікно потужних можливостей для стратегічних наступальних операцій як на запорізькому, так і херсонському напрямках. Фактично звільнення Херсона є передумовою звільнення півдня. Якщо ми досягнемо таких успіхів, ворог тікатиме, і в його лавах ширитиметься паніка, а ми на плечах цієї паніки зможемо просуватися аж до Криму.

Втім, це війна, а тому можливі різні сценарії. Для нас важливо не згаяти найближчі півтора-два місяці і просуватися активно протягом цього періоду, поки Росія не підтягнула резерви – більше 200 тисяч осіб. Найближчий час важливий, і низка бойових генералів з України та інших країн переконані, що зараз у нас хороша можливість визволити ледь не всі території.

Яким найближчим часом буде життя Херсона? Наскільки жорстко ворог може руйнувати його артилерійськими обстрілами з лівого берега Дніпра? Чи може вдатися Росія до більш радикальних дій, наприклад, підриву греблі або застосування зброї масового ураження на Херсонщині?

Дійсно, ворог може планувати удари по Херсону і Херсонщині, аби влаштувати терор мирного населення та наших збройних сил. Але ми маємо переваги, які суттєво обмежать ці можливості ворога. По-перше, у нас є дані космічної та тактичної розвідки про те, де розташовані вогневі можливості противника. По-друге, у нас є перевага в точній та високоточній зброї, а, відтак, ми можемо дістати до противника на такій відстані, з якої він уже не може завдавати ударів по наших позиціях. Противник – під нашим вогневим контролем на відстані 80 км, а з такої відстані росіяни вже не можуть дістати Херсон та частину правобережжя.

Отже, ми можемо ефективно протидіяти противнику, а це означає безпеку Херсона. Інший момент. Якщо Путін побачить, що він програє, і на різних стратегічних напрямках намітилася наша перемога (а вона цілком можлива і на Херсонщині, і на Запоріжжі, і на Луганщині), він може застосувати інші види озброєнь, аби змусити нас зупинитися та примусити до переговорів. Зокрема, він може погрожувати застосуванням ядерної зброї.

Сьогодні застосування тактичної ядерної зброї Росією проти України надзвичайно малоймовірне. Проведена величезна робота по упередженню таких дій із боку РФ. Путін намагався шантажувати Україну і світ тактичною ядерною зброєю, застосуванням "брудної бомби", хімічної чи бактеріологічної зброї, але ці спроби були жорстко припинені на різних рівнях. ООН, різні розвідки і МАГАТЕ чітко заявили, що розмови про те, що Україна начебто має намір застосувати "брудну бомбу" – це вигадки і провокація Росії.

Більше того, цими погрозами Путін викликав вогонь на себе і переконав світ у тому, що він є міжнародним терористом, готовим до використання ядерної зброї. Адже неодноразово сам Путін, Медведєв, Лавров, Пєсков та інші погрожували цим. Але погрозами вони добилися лише того, що світ об’єднався проти Путіна: лідери більшості країн чітко заявили, що ядерні погрози – це червона лінія, і попередили Росію про недопустимість застосування ядерної зброї. Лідери Китаю, Туреччини, Індії, країн ЄС і НАТО, США та Великобританії попередили Путіна, що якщо він намагатиметься погрожувати ядерною зброєю, а, тим більше, спробує застосувати її, це буде кінець Росії. Це стосується спроби використання Росією не тільки ядерної зброї, але й хімічної та бактеріологічної, яка є на складах у РФ.

Таким чином, фактично є гарантія того, що ми матимемо можливість проводити наступальні операції без ризику застосування Росією проти нас ядерної чи іншої зброї масового ураження.

Коли може початися кримська операція?

Коли ми завершимо операцію по визволенню півдня. Це буде залежати ще й від того, наскільки потужними будуть укріпрайони на Перекопському перешийку. Якщо ми зуміємо ефективно зайти на Кримський півострів, з’явиться можливість за декілька місяців звільнити Крим, тобто навесні або на початку літа. Але це також відбудеться в разі реалізації позитивного сценарію.

Тактичні наступальні операції цього швидко нам не забезпечать. Тому тільки руйнування фронту на півдні, тобто на Запоріжжі і лівобережжі Херсонщини, дозволить нам рухатися до Криму. Саме тоді в рядах ворога виникне масова паніка, яка забезпечить перспективу швидкого звільнення Криму.

Деякі наші колеги зі спецпідрозділів США, зокрема, генерал Ходжес та інші, кажуть, що цей формат реальний. Але за умови грамотного планування операції та наявності сил і засобів, особливо ракет і боєприпасів. Без цього ворог триматиметься і триматиме рубежі, і ми не зможемо обезцінити його потужні вогневі позиції та комунікації, які дозволяють підтягувати сили.

Буде важливо, хто діятиме більш ефективно і більш мобільно – ми чи Росія. Час гратиме на нашу користь, на швидке визволення півдня.

Чи можлива нова спроба нападу з боку Білорусі? Політолог і боєць ЗСУ Кирило Сазонов написав про те, що в Білорусь перекидаються сили не лише з Росії та Херсонщини, але й навіть із запорізького напрямку. До 5 грудня мають перекинуть 90 тис бійців. Після 15 грудня може початися сама операція…

Знаю, що проводяться різні дезінформаційні операції, особливо Росією. Перекинути війська з запорізького та херсонського напрямку в Білорусь означає послабити весь південь, а він для Путіна стратегічно важливий. Адже це створює загроза для Путіна звільнення Криму нами. Тому зараз малоймовірно, що він перекидатиме якісь сили в Білорусь із Запоріжжя або Херсонщини. Дуже малоймовірно. Йому потрібно тримати цей рубіж.

Крім того, Путіну вигідно погрожувати нам нападом із території Білорусі, тому він постійно демонструє переміщення техніки та озброєння туди, а також формування спільного російсько-білоруського угруповання військ. Задля цього РФ перекинула в Білорусь десь тисячу осіб, але суттєвих змін у формуванні військових частин розвідки США, Британії та України не фіксують. Тому немає підстав говорити про наявність потужних сил у Білорусі.

Сьогодні перемістити в Білорусь 50-60 тисяч осіб непомітно неможливо – це все фіксується космічними, радіотехнічними, радіолокаційними, тактичними польовими засобами, дронами і навіть агентурною розвідкою. Тому сьогодні немає підстав очікувати створення Росією і Білоруссю великого угруповання військ.

Тим більше, після звільнення Херсона Лукашенко побачив, що Росія програє. І ризикувати, вступаючи в війну на цьому етапі, для нього смерті подібно. Тому він намагатиметься лавірувати: він буде формувати якісь частини, але незначні, проводити разом із росіянами провокації на кордоні з Україною, але не більше. При цьому Лукашенко переміщує в Росію ешелонами БТРи і танки, нещодавно перекинув чергову партію С-300 та ракети до них. Якби Лукашенко готувався до наступу, він би ніколи не перекидав усе це в Росію чи на Донбас. Він би, навпаки, накопичував усе це в Білорусі.

Поки що ознак того, що Росія і Білорусь готують велику наступальну операцію, а не провокації, немає. До того ж, Лукашенко думає, як йому самому врятуватися. Якщо він втягнеться у війну та вкине свої війська в Україну, це може мати для нього вкрай негативні наслідки. Тому він грає з Путіним, намагається демонструвати йому свою підтримку, надає йому боєприпаси та озброєння, готує на військових базах місця для російських мобілізованих (у Росії вже не вистачає місць на базах підготовки). Але активну фазу наступальної операції він проводити не буде.

Тим більше, Лукашенко таємно веде переговори з турками і китайцями щодо перспектив Білорусі і намагається знайти варіанти захисту у випадку програшу РФ. Він хоче уникнути відповідальності і хоче, аби китайці чи турки гарантували йому безпеку. Він хоче вижити. І тому йому не потрібна наступальна операція білоруських військ.

Хоча ми і цього варіанту не виключаємо повністю, готуємося до всього та готові дати гідну відсіч, де б це не знадобилося, в тому числі й на білоруському напрямку.

Які наслідки втеча з-під Херсона матиме для Кремля і путінського режиму? На днях російський ідеолог Дугін відкрито звинуватив Путіна у поразках на фронті та заговорив про те, що його потрібно прибрати, якщо не може впоратися. Про які процеси в російських елітах свідчать такі слова, що вже стали лунати публічно?

Зауважу, що Дугін це сказав, перебуваючи за кордоном. Якби він був у Росії, він би вже давно був репресований. Втім, такі настрої справді панують у російській еліті – і у військовій, і в політичній, і в бізнесовій, і в регіональній, і навіть у близькому оточенні Путіна. Але сьогодні вони ще не надто проявляються. І так буде доти, доки Путін контролюватиме спецслужби, збройні сили та різні угруповання типу вагнерівців і кадирівців. Зараз Путін маніпулює різними структурами, контролює за допомогою різних спецслужб своє оточення (щоб воно не змовилося проти нього). Але це до пори до часу.

Здача Херсона Росією розцінюється оточенням Путіна як його особистий програш і прояв слабкості. Втім, навряд чи ця подія послужить поштовхом для початку кардинальних рухів проти Путіна.

Хоча його оточення буде до цього готуватися, зокрема, хтось вестиме таємні переговори з Заходом або третіми країнами, включаючи Китай. Але вони чекатимуть більш складного етапу, коли Росія почне програвати на всіх фронтах – і на півдні, і на сході. Тоді режим ослабне, Путін буде розгублений, і керованості не буде. За таких умов проявиться і Лукашенко: поки що він нейтральний, а потім буде відмовлятися підігравати Росії і робитиме вигляд, що він завжди був миротворцем та стримував наступи російських військ через Білорусь.

Оточення Путіна шукатиме можливості уникнути відповідальності. Воно пропонуватиме усунути Путіна, але лишитися самим, аби зберегти стабільність у Росії і не допустити неконтрольованого розповсюдження ядерної зброї (а це для світу надзвичайно важливо). Такою, можливо, буде позиція і тих, хто прийде до влади після Путіна.

Тобто будуть великі рухи всередині російських еліт та оточення Путіна. Це багато в чому визначатиме, хто прийде до влади після нього, і чи вдасться цій особі заручитися підтримкою серед військових, спецслужб, бізнесу та політиків. А в перспективі ця людина буде обіцяти Заходу реформи, зміни, припинення війни, виплату репарацій Україні тощо.

Але все це не близька перспектива. Ми можемо лише припускати, як усе буде. Насправді після фізичного усунення Путіна події можуть розвиватися і так, і в за іншим сценарієм. Ця ситуація буде характеризувати внутрішньополітичну обстановку в Росії, коли там буде розбалансування, масові протести, незадоволення. Коли росіяни побачать, що Путін нічим не керує, в Росії почнуться потужні відцентрові процеси. Можливо, почнеться розбалансування самої Російської Федерації, рухи національних республік. Але це вже зовсім інша історія.

Поки що, знаючи і Путіна, і його оточення особисто, можу сказати, що вони будуть триматися та намагатися домовитися з Заходом під впливом нестандартних або навіть карколомних процесів у Росії. Вони продовжать шантажувати світ, аби той погодився сісти за стіл переговорів. Росія також може вийти з України, але мають зберегтися гарантії існування режиму. Думаю, вони до цього будуть зараз прагнути.

Тут нам потрібно займати активну позицію і в процесі визволення окупованих Росією територій, і в процесі вибудовування відносин із нашими партнерами на Заході та з нейтральними країнами Сходу – Китаєм, Індією, Туреччиною та іншими країнами.

Яка поразка для оточення Путіна може стати сигналом про те, що за нього більше немає сенсу триматися?

Думаю, що входження ЗСУ в Крим, а також у Луганську і Донецьку області стане таким сигналом. Це буде момент, який засвідчить повну слабкість Путіна. Після цього почнуться процеси, які будуть формувати новий світовий порядок, і відбудеться усунення Путіна. Подивимося, хто в Росії візьме на себе відповідальність за формування нової влади та проявить готовність усунути Путіна.

Радник голови ОПУ Михайло Подоляк заявив, що державний переворот у Росії неминучий, і зміна кремлівської еліти може відбутися швидше, ніж здається. Чи погоджуєтеся ви з такою оцінкою, але головне – яку Росію ми отримаємо після таких змін?

Те, про що говорить Подоляк – це один із сценаріїв, причому не найбільш імовірний. На певному етапі в Росії може навіть зберігатися путінський режим, але за умови звільнення захоплених територій та дотримання гарантій безпеки. Такий сценарій особливо влаштує треті країни – Китай, Індію, Туреччину і Францію.

Коли наш успіх на фронтах буде очевидним, а програш Росії системним, у Росії можуть початися відцентрові процеси, про які говорив Подоляк. Тобто запуститься сценарій розбалансування, і, можливо, в РФ прийдуть нові еліти або нові особи. Чи підуть вони на радикальний сценарій усунення Путіна? Переконаний на 99%, що не підуть, тому що Росія у надзвичайно програшному становищі, у неї немає змоги згенерувати сили та піти новим наступальним форматом. Якщо Росія застосує ядерну зброю, то проти неї, тим більше, підніметься весь світ і проведе операцію на упередження.

Тому Росії доведеться домовлятися – домовлятися про те, що вона виводить війська з України, але їй пообіцяють зберегти режим, аби не було розбалансування влади і держави.

Головне, чим росіяни можуть взяти Захід – загроза неконтрольованого розповсюдження ядерної зброї, яка може реалізуватися, якщо Росія почне сипатися, і на її місця з’являться неконтрольовані нові утворення. І ядерні шахти опиняться в різних республіках. А це фактично означатиме шантаж світу ядерною загрозою. Ніхто цього не хоче, жоден лідер світу, в тому числі США та Китаю.

Думаю, буде потужний відступ ЗС РФ, але Путін на певний час збережеться, та згодом його замінять – або до виборів, або в процесі виборів президента РФ. У будь-якому разі у нього вже не буде тих величезних можливостей контролювати весь політичний, безпековий, інформаційний та бізнесовий процеси в Росії. Зрозуміло, що слабкому президенту неминуче з’явиться альтернатива.

Зараз називають багато кого – і сина Патрушева, і нейтральну фігуру Собяніна, який начебто недотичний до ВПК чи силовиків, і Кирієнко. До того часу сформується певна палітра нових російських еліт, які будуть готові до активних дій по стабілізації РФ, переговорного процесу щодо України та звільнення наших територій і щодо формування нового світового порядку, але на умовах інших країн – Китаю, США, Індії тощо. Тобто будуть країни, які диктуватимуть умови Росії. А цей новий російській режим і новий лідер будуть змушені піти на поступки, бо альтернатива – знищення російського режиму і знищення всіх нових політиків, які прагнуть влади.

Після звільнення Херсона як коригується ваш прогноз щодо ймовірних термінів закінчення війни в Україні та найближчих знакових перемог?

Сьогодні про терміни говорити дуже складно. Але за оптимістичного сценарію, за два-два з половиною місяці ми забезпечимо визволення південних територій, а також Луганської і частково Донецької областей. Тобто до січня-лютого ми повинні завершити цей процес.

За іншого сценарію, якщо Росія встигне підтягнути резерви на південь і схід (йдеться про ті вже більш-менш підготовані ресурси мобілізованих, а також військову техніку та озброєння), все може затягнутися до травня-червня 2023 року. Але наш наступ триватиме все одно.

Я думаю, в травні-червні ми зможемо говорити про звільнення території всієї держави. Можливо, раніше. Друга складова – визволення Криму – залежить від того, наскільки потужно ми проб’ємо ешелоновану оборону ворога на херсонському та запорізькому напрямках. Від цього залежить, коли ми зайдемо в Крим за рахунок наступальних операцій та паніки ворога. Це має статися до весни-літа 2023 року.

Це реалістичний сценарій сьогодні, і для цього є всі передумови: можливості ЗСУ, підтримка партнерів, політична підтримка потужних гравців. Хоча можливий і додатковий потужний фактор – вплив на Росію з боку Китаю, Індії та Туреччини з тим, щоб Путін вийшов із території нашої держави. Це також може бути додатковим чинником, який пришвидшить нашу перемогу, і в найближчі два-п’ять місяців цей чинник з’явиться обов’язково.