"Вважаю Путіна вбивцею": Військовий РФ, якого завербувало ГУР, відрікся від окупантів і розкрив правду про російську армію

Російський лейтенант Даниїл Алфьоров, який у співпраці з Головним управлінням розвідки вивів на підконтрольну Україні сторону 11 військових ЗС РФ і вийшов сам, розповів про порядки в путінській армії. На Херсонщині загарбники відчувають дефіцит боєприпасів та артилерії і масово гинуть і калічаться у безглуздих спробах Росії утримати острови на Дніпрі, передають Патріоти України.

Саме жахливі втрати, а також небажання вбивати чи загинути у несправедливій російській війні проти України спонукало Алфьорова піти на співпрацю з ГУР Міноборони України. Як це було, він розповів під час пресконференції у Києві через майже місяць після виходу на підконтрольну Україні територію, передає кореспондент OBOZREVATEL

Військовослужбовець, який 30 вересня розкрив свою особистість перед журналістами у Києві, розповів, що категорично не хотів воювати. Але 2023 року його таки змусили підписати контракт.

"Мене, м'яко кажучи, змусили підписати контракт із міністерством оборони. Не хотів ні воювати, ні вбивати. Я був проти війни від початку, тому що розв'язана Путіним війна несправедлива. Я вважаю Путіна вбивцею, він позбавив домівок тисячі українців, тому мені нескінченно шкода український народ. Я вважаю, це несправедливо, стільки смертей, горя через те, що у нашого царя загострилося божевілля. Це не описати словами, наскільки несправедливо", – сказав військовослужбовець.

У минулому кадровий офіцер, а після початку повномасштабної агресії РФ проти України – окупант у складі контрактної армії РФ, Алфьоров розповів, що саме відчуття несправедливості того, що відбувається, спонукало його погодитися на пропозицію про співпрацю, з якою на нього вийшли представники української військової розвідки. Це сталося у червні поточного року.

"І мені запропонували співпрацю. Я погодився і в міру висування до лінії фронту я співпрацював, надсилав якусь інформацію, підтверджувальні фотографії. Все, що допомогло б зібрати оперативно-тактичну інформацію про пересування військ", – перерахував він.

З початку серпня цього року підрозділ Алфьорова (він був командиром 5-ї мотострілецької роти 3-го мотострілецького батальйону 26-го полку) перекинули на окуповану частину Херсонщини. Він визнає: порівняно з іншими напрямками, там було порівняно спокійно. Однак це не допомогло росіянам уникнути там втрат, що зашкалювали.

"Там було, порівняно з іншими напрямками, тихо, за винятком місць, які називаються острови. Там було пекельне пекло, тому що хоч ми не були безпосередньо у зіткненні з ЗСУ, у нас не було стрілецьких боїв і зіткнень на той момент із противником, але втрати були великі, як "300-х", так і "200-х". Адже з нашого боку артилерія не працювала. У нас управління та взаємозв'язок із підрозділами повністю були відсутні. Україна мала перевагу щодо артилерії, тому вона працювала по цілях. І дуже багато снарядів було порівняно з нашими артилеристами. Також перевага у дронах була велика. Ось дрони давали її", – розповів військовий.За словами росіянина, спочатку командування відправляло на горезвісні острови окупантів на човнах. Коли ж ЗСУ їх усі потопили – під прицільними артобстрілами загарбників відправляли до островів пішки.

"Спочатку ми висувалися на острови на човнах. Але всі човни було знищено, після чого ми пересувалися безпосередньо вбрід, через болота і так далі, що невластиво для виконання завдань у тій місцевості саме піхоті. Тому що я був командиром мотострілецького взводу. Також наш підрозділ керувався за принципом штурмових загонів, що складаються із зеків. Я, офіцер, на позиціях відчував себе сержантом. Тому що моє завдання лише було доправити людей на ці острови, звідки вони повернуться "300-ми", або не повернуться взагалі, тому що загинуть. Це було дуже важко у плані морально-психологічного стану", – зазначив військовослужбовець ЗС РФ.

Щоденні втрати, за його словами, суттєво підірвали й без того не дуже високий морально-психологічний стан рядових окупаційної армії. Паралельно зі збільшенням кількості поранених (їх називають "300-ми") збільшувалася і кількість відмовників та дезертирів.

Вирішувати проблему російські командири взялися старим улюбленим способом: створенням "загороджувальних загонів".

"Були відмовники, так звані "500-ті", були ті, хто збирався дезертувати. Загалом починався хаос. І для того, щоб наводити лад, командир батальйону (він не відрекомендувався, я тільки знав його в обличчя, не знав ні імені, ні прізвища) ще до початку бойових дій на території України створив певний загін, ми його називали "свитою". Ці люди переважно воювали вже на якихось інших напрямках. І зеки. Вони займалися каральними операціями, тобто вони виловлювали незадоволених, закидали їх у ями, прив'язували до дерев і так далі", – розповів Алфьоров.

Він став свідком того, на що перетворювалися російські військовослужбовці, які пройшли через подібні "виховні процедури".

"Командир сусіднього взводу, старший лейтенант, він також потрапив під цю історію. Але з ним обійшлися жорсткіше, бо він як командир не виконав якихось своїх обов'язків. Його на четверо діб прив'язали до дерева, він ходив під себе в туалет. Його жорстоко побили. І коли він повернувся вже на позиції, він був морально знищений. Від його минулого "я" нічого не залишилося. Він як зомбований говорив, що нам треба йти на ці прокляті острови. Якщо ми підемо на острови, то все буде гаразд. Як людина він був уже знищений", – зазначив лейтенант ЗС РФ.

Подібна практика, запевняє Алфьоров, існує серед російських підрозділів практично на всіх напрямках, де тривають бої.

"Вони самі вихвалялися, що всіх відмовників закидають у ями, тому що вони "зрадники батьківщини", що вони повинні розплатитися кров'ю або померти. Я вважаю, що це поширене скрізь. А тим більше там, де йдуть активні бойові дії. Там це поширено значно більше, ніж у тих місцях, де бої не такі активні", – зазначив військовослужбовець ЗС РФ.

Не додавало, за його словами, мотивації окупантам і те, як Росія їх забезпечувала і як виконувала взяті на себе зобов'язання. Наприклад, йому за час служби за контрактом виплатили лише половину з обіцяних "підйомних": близько 350 тисяч рублів. Зарплати, якою МО РФ заманює росіян на службу за контрактом, ні він, ні його підлеглі так і не побачили.

"Забезпечення їжею було на не вищому рівні. Нам пощастило також, що там були якісь колонки з водою. Воду нам не завозили. Про помитися взагалі мовчу. Милися як могли. Морально-психологічний стан конкретно мого підрозділу був украй низький. Буквально через два тижні вже з'явилися "п'ятисоті". Вони втікали кудись у тил, намагалися виїхати навіть на територію Росії... Вони були в розпачі, їх обдурили і таке інше", – наголосив Алфьоров.

Він також поскаржився на відсутність належної медичної допомоги для поранених. Наприклад, за його словами, з "островів" поранені там окупанти змушені були вибиратися самостійно.

"300-ті", які залишалися на островах, евакуацією займалися самостійно. Важливо сказати, що там, на маршруті висування, перебували "200-ті", яких ніхто не забирав. Це було як велике пекло протягом маршруту. Тому, я вважаю, морально-психологічний стан погіршуватиметься і загалом його немає чим підняти, ніяк. Ні за які гроші", – наголосив він.