Вибір був померти або виїхати в РФ: Як насправді проходить російська "евакуація" з Маріуполя, - CNN

У Маріуполі триває запекла оборона міста українськими військами. У районах, куди зайшли окупанти, проводиться насильницька "евакуація", але, по суті, депортація, оскільки місцевим жителям не дають вибору, тобто вибір один – "їхати в бік Росії або смерть". Понад сто тисяч людей все ще залишаються в Маріуполі, який в облозі, вони виживають у страшних умовах – без води, їжі, тепла та розуміння того, що відбувається, оскільки відрізані від комунікацій. Цим користуються війська РФ, говорячи мирним жителям, що Україна про них забула, а виїхати можна лише у "ДНР" чи Росію, повідомляють Патріоти України із посиланням на CNN.

Виданню вдалося поспілкуватися з кількома людьми, які зуміли пережити пекло та опинитися в умовній безпеці – з тими, хто був змушений тікати з практично знищеного Маріуполя до країни-окупанта. Ці люди стверджують, що далеко не всі ухвалюють усвідомлене рішення "евакуюватися". Вони хотіли б виїхати на підконтрольну Україні територію. Однак російські солдати не дають вибору, а людьми керує страх, який змушує вибирати аби який варіант.

Україна намагалася створити гуманітарні коридори для виїзду громадян, але спроби неодноразово зривалися російською стороною, а індивідуальний виїзд громадян був вкрай небезпечний через обстріл армією РФ автомобілів з мирними жителями.

Росіяни та сепаратисти відправляють жителів Маріуполя до "фільтраційних центрів" у "ДНР", там у людей перевіряють документи, записують адресу прописки та запитують про родичів і знайомих у Росії, чоловіків окремо роздягають до пояса, вивчаючи, чи немає татуювань на тілі.

На Заході стурбовані роботою таких "таборів", оскільки в цих місцях у людей відбирають документи, телефони, особисті речі, розлучають сім'ї. А головне, їм залишають лише один вибір – депортація до Росії чи смерть.

Деякі з тих, кому вдалося врятуватися з Маріуполя, розповіли CNN свої історії, але просили не вказувати повних імен з метою безпеки.

Андрій, 45 років

Андрій кілька тижнів просидів у підвалі під постійними обстрілами. Однак він почав руйнуватися, люди були змушені залишити сховище.

Сам Андрій неодноразово за цей час намагався втекти з Маріуполя, але не зміг це зробити ані автомобілем, ані пішки. Дружина Ірина, яка мешкає у передмісті Києва, намагалася допомогти чоловіку евакуюватися, але це виявилося неможливим. Тоді вона зателефонувала своїй матері до Росії. Та погодилася прийняти у себе Андрія.

Його відвезли до Докучаєвська, де розташовується "фільтраційний центр". А потім знову повернули на південь до окупованого Новоазовська, після цього через кордон до Росії, де йому поставили штамп у міграційній карті. Його автобусом доставили до Таганрогу, де він сів на поїзд до Воронежа. Наразі він знаходиться у тещі, але думає про варіанти, як повернутися в Україну.

"Хтось в Україні може подумати, що ті, хто поїхав до Росії, зрадники, але це виняток із правил. Більшість людей розуміють, що йшли туди, звідки можуть вибратися. Але деякі не розуміють, що у нас не було вибору – у нас була тільки одна дорога до Новоазовська", – сказав він.

Ганна, 24 роки

Ганна два тижні жила у сховищі у Маріуполі. Одного разу до підвалу зайшли солдати, чи росіяни, чи сепаратисти, і наказали всім вийти. Вони вигнали всіх жінок та дітей, відвезли на автобусі в інше місто, де їх допитували співробітники "міліції "ДНР". Пізніше направили на схід у село Безіменне, звідки відправили до "фільтраційного табору". Там у них перевіряли всі документи та допитували – наприклад, про те, чи є родичі, які служать у полку "Азов".

Анну відвезли на кордон із Росією. Там видали міграційну картку та ваучер на 10000 рублів (100 доларів США). Їй поставили штамп у паспорт про перетин кордону, а потім її вибрав співробітник ФСБ, як вона припустила, для допиту. "З нами поводилися як зі злочинцями, як із власністю Росії. Я не відчувала, що ми могли вільно пересуватися", – сказала вона.

Дівчина зазначила, що після приїзду до Таганрогу їхня родина розділилася – тітка з дітьми поїхали до Владимира за 965 кілометрів на північний схід. Сама Ганна, її мати, бабуся та молодший брат поїхали до Ростова-на-Дону, оскільки у них там були друзі. Звідти Анна поїхала поїздом до Москви, потім до Санкт-Петербургу і через кордон до Естонії.

Перебуваючи в Маріуполі, Анна сильно переживала, що "евакуація" в Росію – це пастка. Вона боялася їхати до Росії, але страх жити під обстрілами в невідомості виявився сильнішим.

Дмитро, 21 рік

Дмитро переїхав до Маріуполя у лютому, незадовго до початку вторгнення Росії в Україну. Він хотів вступити до університету. Але опинився у сховищі спортивного комплексу. За його словами, одного дня з'явилися військові "ДНР".

"Вони говорили: "Займаємо будівлю. Виїжджаємо на евакуацію", – але не сказали, куди йти. Вони посміхалися, і нам доводилося усміхатися у відповідь, щоб залишатися у безпеці, ніхто не хотів проблем", – зазначив Дмитро.

Хлопець стверджує, що спочатку їм запропонували варіант виїзду на підконтрольну Україні територію або у бік ОРДЛО та Росії. Проте згодом стали запевняти, що Україна забула про своїх громадян.

Його та інших українців вивезли до Таганрогу, де поселили в центр для біженців у спортивній залі школи. Там, зазначає хлопець, йому видали SIM -карту, їжу та туалетне приладдя.

Пізніше українець вирушив до Ярославля. За його словами, там все було добре організовано – людям оформляли статус біженця, реєстрували на видачу документів, давали російські банківські картки, пропонували роботу, але й проводили допити. На думку Дмитра, українців намагалися асимілювати.

Українець обрав варіант – повертатися до України через Естонію. Він зареєстрував карту, щоб російські родичі змогли відправити йому рублі. І так само, як і Ганна, вирушив за маршрутом через Москву, Санкт-Петербург та Івангород на Нарву. З труднощами, але йому вдалося виїхати в Естонію.

Україна постійно намагається домовитися з Росією щодо організації гуманітарних коридорів із Маріуполя. Але окупанти зривають домовленості чи обстрілюють колони, які намагаються вибратися із міста. Наприклад, 4 квітня колону з 7 автобусів для евакуації людей з Маріуполя, яка рухалася у супроводі Міжнародного Комітету Червоного Хреста, було заблоковано у місті Мангуш, зазначила міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Ірина Верещук.