Викладачі університету із Вінниці разом із вівчаркою вирушили захищати Україну від російських окупантів (фото)

Викладачі Вінницького національного технічного університету Світлана Бевз та Сергій Бурбело та їхня вівчарка Баді після повномасштабного вторгнення Путіна в перший же день пішли до військкомату й нині захищають Україну, повідомляють Патріоти України.

— Це вже вдруге Сергій та Світлана їдуть боронити Україну від окупантів, — розповів батько Світлани Володимир Бевз. - У 2013 році вони поховали єдину донечку Сашу й дуже важко переживали цю втрату. А тут Майдан, потім «зелені чоловічки» захопили Крим. Подружжя не могло бути байдужим і ще тоді пройшло курси з військової підготовки у самообороні. А влітку 2014 року вони пішли добровольцями у «Айдар». Світлана надавала медичну допомогу й паралельно стала командиром зенітного розрахунку, в її підпорядкуванні був чоловік. Уявіть собі, сама установка виготовлена ще у 1952 році. До осені Світлана та Сергій брали участь у бойових діях.

Подружжя воювало за Щастя, захищало Луганський аеропорт та ТЕЦ. На передовій Світлана з Сергієм і познайомились із вівчаркою Баді, господарі якої загинули.

— Баді була на війні з перших днів. Рустам Хамраєв піклувався про чотирилапого побратима, навчав її військовій справі. Коли ми в липні 2014 року приїхали в «Айдар», Рустама вже не було в живих, як і інших двох її господарів, імена яких ми, на жаль, не знаємо. Історію Баді нам розповіли побратими, — каже Світлана Бевз. — Вона обрала мене під час мого перебування у розташуванні батальйону в селі Половинкіне, Луганської області. Собака зі мною щоразу виходила на чергування на пост, супроводжувала по території. Це був недовгий час, поки ми пристрілювали свої автомати та зенітку. Ми більше часу перебували на передових позиціях, брали участь в запеклих боях зі звільнення села Хрящувате. Це за 200 метрів від Луганська. Я настільки звикла до собаки, що пообіцяла, що коли буду їхати додому, у Вінницю, заберу її з собою і ми поїдемо разом машиною. Дивно, але вона зрозуміла мої слова, і відтоді намагалась застрибнути до мене в машину щоразу, як я виїжджала на бойові виїзди. Звісно, я її зупиняла та казала, що це буде потім. Але я дотрималась обіцянки і згодом забрала Баді у Вінницю. Тоді вона чекала на щенят, які народились уже у нас у гуртожитку.

Після повернення з фронту Світлана та Сергій допомагали армії як волонтери. При університеті відкрили волонтерський центр, який назвали іменем покійної доньки.

— Та, як бачите, війна знову постукала у наші двері. Ще 24 лютого вранці подружжя зібралось і поїхали до військкомату, зібрали всі документи, речі. Зібрали й Баді, яку взяли із собою, — додає Володимир Бевз. — Із університету Світлану та Сергія відпустили на рік згідно мобілізації. Ключі від волонтерського центру передали мені, то ж мушу продовжувати їхню справу. Я вірю, що з Світланою та Сергієм все буде добре, як із іншими воїнами та Україною. Їхня донечка Сашенька охороняє з небес тата і маму. Як і наша небесна Сотня та інші воїни. Коли вже стільки віддано життів та скалічено доль заради незалежності, то хіба ми маємо відступати? Треба діяти та вигнати окупантів.