"Викиньте цю ідею нахрін з голови. Воювати мають всі, незалежно від розміру гаманця": Юрій Гудименко - про пропозицію не мобілізувати "багатих"

Молодший сержант ЗСУ Юрій Гудименко, який вийшов у відставку після важкого поранення, вважає, що розподіл військовозобов`язаних на багатих та бідних з надаванням броні першим може вилитися у бунти, передають Патріоти України.

«Я категорично проти ідеї про бронювання для громадян, які заробляють відносно великі гроші. Цю ідею, якщо вірити Forbes, зараз активно проговорюють у «високих кабінетах», — пише Юрій Гудименко. — Чому я проти?

Перший аргумент — історичний. Це не нова ідея. Декілька країн в історії пробували її імплементувати і закінчувалось це як правило однаково: звичайні громадяни розуміли, що тепер війна тільки для бідних і відчужувались від неї, переставали сприймати війну як свою. Як наслідок — проблеми з мобілізацією, зростання протестних настроїв, бунти.

Кому цікаві приклади, гугліть Draft Week — так назвали бунти у Нью-Йорку під час Громадянської війни в США. Однією з причин бунтів було незадоволення «комутаційними платежами» — можливістю заможних людей за $ 300 (великі гроші на той час) не йти у армію, а відправити замість себе іншу людину. Ну або просто подивіться «Банди Нью-Йорка», там якраз цими бунтами фільм закінчується.

Другий аргумент — психологічний. Війна для всіх. Ми маємо бути єдиним соціумом, з єдиними викликами і спільною роботою над їх подоланням, як це було наприкінці лютого 2022 року, коли ми всі допомагали один одному, коли у чергах до військкомату стояли один за одним працівники заводів і цих заводів власники, айтішники і механіки, студенти і люди пенсійного віку.

Абсолютна рівність неможлива, це факт, але це ідеал, до якого варто наближатися, а не віддалятися. Війна прийшла не до багатих або бідних, війна прийшла до всіх українців, і розділяти нашу націю — це крок не до перемоги, а до поразки у війні.

Третій аргумент — логічний (або софістичний, називайте як хочете). Кожне рішення має вирішувати якусь задачу. Якщо задачею є наповнення бюджету і зростання економіки за рахунок того, що більш заможні не підуть на фронт, то це неефективне вирішення задачі.

Набагато ефективніше провести судову реформу, спростити податкову систему, сприяти прозорості і легкості веденню бізнесу, залучати іноземні інвестиції і врешті зробити так, щоб специ у чомусь, наприклад у логістиці, мали змогу в армії займатися тим, що вони вміють найкраще. Це дасть плюс — економічне зростання — без мінуса соціальної напруги. Хоча, звичайно, прийняти будь-який ідіотський закон набагато легше, ніж провести будь-яку системну реформу. А наслідки — вони ж не сьогодні, а завтра. А коли там те завтра наступить, вірно?

І останній — не аргумент, а заклик. Відкиньте цю ідею. Викиньте її нахрін з голови. Я не для того воював, щоб втратити свою країну в бунтах і розбраті між своїми.

Воювати мають всі, незалежно від розміру гаманця. Закону мають притримуватись всі, незалежно від розміру гаманця. Страждати і розділяти біль, перемагати і програвати у війні мають всі, разом і поруч.

І якщо я не можу за гроші викупити своїх мертвих, то гроші нічого не варті. Варто лише життя і те, за що його віддають. Крапка".