Витрачають по 3 тис. грн на одного: У скільки обходиться Україні утримання полонених і хто платить за комфорт для окупантів

Утримання одного російського військовополоненого обходиться українській державі орієнтовно в 3 тисячі гривень на місяць. Сплачують за це українські платники податків, яких 24 лютого прийшли вбивати ці полонені. Про це йдеться у матеріалі видання "Телеграф", кореспондент якого побував в одному з таборів для військовополонених, передають Патріоти України.

Екскурсію провела заступниця міністра юстиції Олена Висоцька, яка є по суті куратором закладів виконання кримінальних покарань та пробації. "Утримання військовополонених має свою специфіку. Логістично більшість військовополонених перебуває ближче до лінії фронту, оскільки так їх можна швидше обміняти й немає сенсу возити туди-сюди", – пояснює пані Висоцька.

Повідомляється, що після прийому до табору для військовополонених утримувана особа потрапляє на карантин – звичайна кімната на 10-12 ліжок, де вона перебуває два тижні. За цей час відбувається знайомство з полоненим, вивчаються його психологічні особливості, перевіряється наявність інфекційних та інших хвороб. Медична частина – гордість табору. Там є і УЗД, і сучасний рентген-кабінет, і навіть стоматологія.

За словами заступниці міністра юстиції Олени Висоцької, полонені утримуються згідно з умовами Женевської конвенції. "Ми їх мусимо утримувати в умовах, які застосовуються відповідно до військовослужбовців. Харчування, побутові умови, медицина. Утримання одного полоненого обходиться державі орієнтовно в 3 тисячі гривень", – цитує видання заступницю міністра.

Для прикладу – мінімальна пенсія з 1 липня складає трохи більше 2 тисяч гривень. Тобто замість двох військовополонених держава могла б виплачувати три пенсії. За ці гроші полонений отримує розпорядок дня, триразове харчування, доступ до телебачення та спортивного майданчика (у таборі є свій стадіон), спальні місця у теплі. Після лютнево-березневих засніжених окопів, куль та голодувань це для багатьох дійсно спасіння.

А оплачують цей комфорт полонених окупантів громадяни України. Ті, чиє мирне життя і добробут порушили ці ж самі полонені, коли ще були солдатами російської армії.

"Війна – дуже несправедлива штука. Але ми мусимо утримувати їх в умовах, передбачених Женевською конвенцією. З надією, що до наших захисників, які потрапили до полону, будуть ставитись так само. Десь, можливо, їм дадуть зайву пляшку води й це врятує їм життя. Кожен наш герой потрібен нам живим і на свободі", – каже заступниця міністра.

Вінцем перебування полонених у таких таборах є їхній обмін. Однак російська влада підходить до цього процесу дуже вибірково – міняють не всіх і не завжди. Олена Висоцька підтвердила, що осіб чеченської національності обмінюють в першу чергу, а до "мобілізованих" так званих "Л-ДНР" російській владі немає ніякого діла.

"Існує певна "ієрархія" щодо обмінів. Ми бачимо, що як тільки особи цієї національності потрапляють у полон, то тут же надходить запит на його обмін. Тиждень-півтора – і його міняють. Далі інтерес для ворога складають російські офіцери – і чим вище, тим краще. Рядових росіян теж міняють, але якщо для нас кожне життя нашого воїна важливе, то окупант ставиться інакше. Дно цієї "ієрархії" – "мобілізовані" з так званих "ДНР" та "ЛНР" – їхня доля росіян взагалі не цікавить. Вони їх використовують як гарматне м'ясо, а далі списують", – пояснила заступниця міністра.

За словами Олени Висоцької, людей з ОРДЛО у таких таборах багато і їх не квапляться обмінювати. Чиновниця прямо каже, що після закінчення війни Україна матиме ще одну проблему, яку треба буде вирішити – що робити з цими полоненими. Адже вони отримують вироки, відсидять і, якщо їх не обміняють, то вийдуть на свободу.