З архіву ПУ. "Анексія Криму і війна на Донбасі - це дуже серйозна помилка Росії. Прийде час, ми ще будемо вибачатися", - генерал КДБ

"Президент Росії Володимир Путін у КДБ був ніким, дуже непомітним рядовим працівником, який ухвалював рішення на абсолютно незначному рівні. Значні управлінські рішення він ухвалював, коли вже працював заступником мера Санкт-Петербурга у період кривавих 90-х", розповів генерал-майор КДБ у відставці Олексій Кондауров, передають Патріоти України з посиланням на Обозреватель.

– На початку вересня виповнилося 15 років від дня масштабного теракту у школі Беслана, де загинуло 186 дітей. Багато оглядачів писали, що в їхній смерті винен Володимир Путін.

– Я впевнений, що теракт у Беслані організували чеченські бойовики. Інше питання, чи було причетне до цього керівництво, наприклад, Масхадов (Аслан Масхадов – президент Чеченської республіки Ічкерії з 1997 по 2005 рік. – ред.), у мене є сумніви. Батьки і родичі захоплених стверджують, що це російська сторона пішла на штурм. Вони бачили, як велася безладна стрілянина по школі, через що багато хто загинув. Схиляюся вірити очевидцям, які стверджували, що штурм був непідготовлений, хоча загинули також і рядові працівники спецпідрозділів. Можна сказати, що вони також жертви цього штурму.

Думаю, що готовність Масхадова прилетіти і вирішити питання стала спусковим гачком, коли вище керівництво країни вирішило діяти. Інакше вони були б винні Масхадову і це спонукало російське керівництво віддати наказ на штурм.

– Але у заручниках терористів було 1128 дітей.

– Я не виправдовую ці дії. Звісно, діти – це жах для родичів і для всіх, хто це пережив. В уряді часом міркують цинічно, зважують політичні "за" і "проти", нехтуючи гуманітарною складовою. Інша річ, ну треба було попросити вибачення, стати на коліна, але влада в Росії на це піти не може. Ось ця недомовленість породжує багато запитань.

– Говорячи про російське керівництво, ви маєте на увазі декількох людей чи президента Путіна?

– Рішення про штурм школи ухвалювалося на самому верху, а всі інші – виконавці. На них теж є моральна відповідальність. У політиці інколи рішення ухвалюються з точки зору заподіяння меншого зла інтересам країни, ніж шкоди здоров'ю та життю людей, зокрема і дітей. Штурм у Беслані – це політичне рішення, але моральна відповідальність лежить на всіх. Тим більше, ніхто не вибачився. Якби це зробили – люди пробачили б, напевно.

– Тобто якби Путін приїхав у Беслан і сказав "вибачте"...

– Якби він сказав: "Вибачте, але ніяк інакше я вчинити не міг"... Але він такого ніколи не зробить, він же не Віллі Брандт (четвертий федеральний канцлер ФРН, лауреат Нобелівської премії миру. – ред.), який приїхав до Польщі і попросив у польського народу пробачення. Різні особистості, різний масштаб.

– Володимир Путін, колишній майор КДБ, вже 20 років очолює Росію. Він випадково опинився при владі чи це був спецпроєкт КДБ-ФСБ?

– Звісно, це все випадково. Зараз вже відомо, хто його до влади привів і навіщо. Але я б не сказав, що Росією правлять чекісти. Путін – новий продукт КДБ, команди Собчака і бандитського Петербурга. Як керівник і як особистість він сформувався у період 90-х. Те, що ми зараз спостерігаємо, не пов'язане з тим, що він служив у КДБ. Свої основні навички він засвоїв у команді Собчака в 90-х.

Росією керують не чекісти, адже багато хто з них не має жодного відношення до КДБ. Наприклад, Медведєв, Кудрін, Сечін. Просто зчепилися великий капітал і нинішні силові структури, які жодного відношення до КДБ не мають. КДБ – це озброєний загін Комуністичної партії, а ФСБ – це озброєний загін президента і не має відношення до Компартії.

– Ви сказали, що Путін сформувався в 90-х у Петербурзі, але це період кривавих бандитських розборок.

– Ось Путін в цьому середовищі набував навички управління. Я не кажу, що він мав відношення до цієї крові, але як керівник великої структури міської влади, де відбувалася приватизація і лилася кров рікою, Путін мав маневрувати і взаємодіяти із силовими структурами. Він відповідав за зовнішньоекономічні зв'язки, але йому доводилося спілкуватися з різними людьми і знаходити компроміс. Як керівник він, звісно, формувався у тому середовищі. У КДБ він був ніким, дуже непомітним рядовим працівником, який ухвалював рішення на абсолютно незначному рівні. Значні управлінські рішення він ухвалював, коли працював заступником мера Санкт-Петербурга. Потім автоматично ця команда перенесла все це до Кремля.

– Ранній період Путіна досить миролюбний – дружба із Заходом і НАТО. Коли він вирішив почати вести загарбницькі війни?

– У нього завжди був образ новоімперської політики. Він вважав, що розпад СРСР – це найбільша геополітична катастрофа, а колишні союзні республіки завжди повинні бути у сфері впливу Росії як найпотужнішої частини. Він втовкмачував це собі, своєму оточенню і населенню. Вдовбував у мізки народу, що Росія, як і раніше, ядерна наддержава і спроможна на рівних із Заходом ухвалювати рішення.

Коли Захід почав чинити опір, Путін заходився продавлювати свою теорію. Йому вдавалося, адже Росія тоді виявилася наддержавою в плані видобутку не тільки нафти і газу, а й металу і вугілля. Європа здорово від цього всього залежала. Це потім підтяглася сланцева американська нафта, видобуток газу. Але в період 2000-х це був дуже потужний фактор впливу на західні країни.

Після грузинського конфлікту Путін почав вважати, що може впливати на інші країни, що додало йому впевненості і нахабства. Ну а коли Україна почала збиратися на Захід, що я взагалі дуже вітав і вважав, що це буде дуже корисно для Росії, Путін це не привітав. Він вважав, що Україна має бути у сфері російських інтересів і Янукович у цьому плані був йому великим помічником. Після Революції Гідності Путін зрозумів, що Україна йде назавжди, і, скориставшись ситуацією, відрубав Крим, а потім пролилася кров і на Донбасі.

– Відтоді минуло вже п'ять років, що у Путіна вийшло насправді?

– Це дуже поганий хід, і якщо ми говоримо про братній народ, то з ним так не вчиняють. Крим у 90-ті роки за Будапештською угодою і за відмови України від атомної зброї абсолютно законно перейшов під юрисдикцію України. У нас із Україною було багато договорів, і ця анексія стала просто підступом. Ну хочеш ти цей Крим, так веди дипломатичні переговори, викупи, як американці Аляску.

Ну а Донбас і ця "русская весна", а потім озброєна різанина, через яку, за даними ООН, загинуло 13 тис осіб.

Анексія Криму і війна на Донбасі – це дуже серйозна помилка Росії. У нас багато хто прийняв це. І є наша вина перед українцями, за яку, прийде час, ми ще будемо вибачатися, якщо хочемо, що народи жили пліч-о-пліч. Для мене анексія Криму – це нібито родич помер, а мародери прийшли в його квартиру і обчистили. Україна у 2014-му році опинилася у скрутному становищі, а Росія вперлася туди, обчистила і забрала Крим. Я цього не приймаю і ніколи не прийму. У цій ситуації мені соромно за мою країну.

– Важко повірити, що якийсь російський лідер вийде і скаже: "Українці, пробачте нас". Хоча ось німці досі просять вибачення за Другу світову війну. 70 років минуло вже, а вони все вибачаються.

– Це може бути лише в одному випадку, якщо в Росії зміниться режим. Будь-який розсудливий російський лідер має почати переговори щодо Криму. Росія від цього нікуди не подінеться і в якійсь перспективі це все одно відбудеться. Бо все, що зроблено – це неправильно.

– Три роки тому ви написали, що Путін має довести Росію до такого стану, щоб росіяни на власному досвіді відчули весь його управлінський геній. На якому етапі він нині?

– Не думаю, що він далеко просунувся у цьому напрямку. Золотовалютні резерви у нас все одно високі, ціни на нафту не падають, а це все визначає. Деякі опозиційні зрушення почалися, адже ситно в Росії живуть у Москві і ще в декількох містах. 18 млн росіян зі всіх 140 живе за межею бідності.

Почався ще один цікавий рух, як один шаман Олександр йде на Москву виганяти Путіна. Він починав один, а зараз у нього вже 30 апостолів. У нього з'являється масова підтримка, кошти якісь дають. Цей шаман збирається прийти у Москву через 2 роки, якщо, звісно, його влада не зупинить. І коли він прийде, то прийде не сам.

– Швидше за все, Путін і надалі хоче залишатися при владі. Як він збирається вирішувати проблему 24 року, на наступних виборах президента?

– Не думаю, що Путін збирається йти у 24-му. Він не зможе уникнути претензій, які його наступники, рано чи пізно висунуть йому. Почнуть шукати крайніх. Тому Путін залишатиметься при владі, як Назарбаєв у Казахстані. Навряд чи він об'єднається з Білоруссю. Лукашенко теж потрібно свою владу пролонгувати, у нього там син підростає. Два лідери не можуть в одній родині ужитися.

– Путін не Назарбаєв. Назарбаєва не звинувачують у численних злочинах, за що можуть попросити відповіді.

– Не розумію як це станеться. Добровільно? Ні. Природні причини? Ми всі під Богом ходимо.

А ось добровільно ні, це безперечно. Народ повинен втомитися. Але більшість ще не втомилася. Це видно і з опитувань, і я вважаю, що це його надихає. Так, підтримка знижується, але не критично. Путіну на сьогодні боятися нема чого з точки зору насильницьких дій. З точки зору виборчого процесу теж нема чого боятися, все схоплено. Я не бачу ніяких моментів, які можуть вказати на те, що Путін піде добровільно чи буде усунутий насильно. Точно так само я не вірю і ні в які змови верхівки.

– Неможливо?

– Абсолютно виключено.

– Чому?

– А я не бачу хто, та й не потрібно. Ось навіщо тим, хто нагорі, цей переворот? Путін для них – гарантія, дах і прикриття, всі гріхи на нього списуються. Вони як сім'я, гроші є, влада є, за Путіним вони як за кам'яною стіною, тому жодних переворотів не буде. Не знаю, що має трапитися, щоб завтра Путіна не стало. Тільки еволюційні процеси і накопичення розуміння, що він погано керує і країна з ним пропаде.

– Чим нинішнє ФСБ відрізняється від КДБ? Хто з них сильніший?

– КДБ служила комуністичній ідеології і була озброєним загоном партії, а у ФСБ ідеологія – служити виключно президенту і виконувати його волю. От не хотів президент, щоб у країні були теракти, вони цю проблему дуже професійно вирішили, хоч і є деякі моменти. За ці 20 років вони навчилися досить ефективно знешкоджувати терористичні погрози. Нехай не на 100%, але вони навчилися їх не допускати.

Що стосується решти, то це взагалі така сфера... Технології оперативного розслідування не змінилися ще з Давнього Єгипту. А от чому ти служиш – це принципова відмінність. КДБ виконував приписи компартії. У ній тоді було 20 млн осіб. А ФСБ – це все ж таки структура одної людини, яка виконує її волю, а не служить більшості. Ну і, звісно, проблема корумпованості, що в КДБ було абсолютно виключено. Я коли там служив, не було такої правової вседозволеності, як зараз.

– Як так могло трапитися, що такий непримітний чоловік, як Володимир Путін, якого в Інституті називали блідою міллю, і в КДБ він носив папірці з кабінету до кабінету, зміг втриматися у кріслі президента Росії?

– Путін людина здібна все ж таки. Він, звісно, не геній стратегії, не державний діяч великого масштабу, але він людина не без здібностей, що довів ще під час роботи із Собчаком. 20 років при владі – це ж теж здатність. Він майстер спорту із самбо був, дуже такий цілеспрямований. Адже це теж характеризує людину. Цілеспрямовані люди вміють домагатися цілей, використовуючи різні методи, зокрема і методи тиску. І в цьому сенсі Путін у Петербурзі набрався силового досвіду – не стільки інтелектуального, скільки силової взаємодії з навколишнім світом. Цей досвід він почав використовувати поступово і цілеспрямовано, вже будучи у Кремлі. У нього в голові вже була схема, якою має бути країна. Путін же поступово почав. Спочатку Беслан, потім скасування виборів губернаторів до Ради Федерації. У 2003-му посадив Ходорковського, бо треба було всю нафту і газ підім'яти під себе. Поставив свого Міллера, Сечіна. Почав підтягувати під себе всі значущі фінансові потоки. Посадкою Ходорковського продемонстрував, хочете так чи давайте домовлятися.

Він добре розумів психологію і досвід капіталістичного керування. Тому все у нього вийшло, і це було не надто складно з його навичками спілкування з усією цією публікою, з напівкриміналом, з криміналом і його взаємодією із силовими структурами. До речі, силові структури він поставив під свій контроль, поставив своїх людей і все. Не хочеш робити як я – сідаєш у в'язницю. А далі, силовики, ви виконуєте мою політичну волю, а я закриваю очі на деякі ваші витівки. Ви теж повинні жити добре і багато.

– А те, що багато речей, як, наприклад, теракти і вбивства невгодних людей, це не по-людськи і не гуманно – це нікого не хвилювало?

– Ні, це нікого не хвилює, у них там зовсім інша психологія. Вони, власне кажучи, не дуже у правовому полі і не дуже по Конституції, але народ почав жити трохи краще, при владі з'явилася соціальна опора, а те, що 18 млн населення перебувають за межею бідності, за офіційною статистикою – це нічого. Путін же розуміє, що ці люди соціально неактивні. Ну нічого, він і їм каже, що будемо ухвалювати соцпрограми, як позбутися бідності.