З архіву ПУ. "Брехня, маніпуляція та замовчування": Як Україна, Польща та Чехія відреагували на статтю Ху*ла про Другу світову

Публікація в американському журналі The National Interest, що симпатизує російському президентові, з’явилася у четвер, 18 червня, а у п'ятницю стаття була надрукована російською мовою урядовим виданням «Российская газета», передають Патріоти України у червні 2020 року з посиланням на Радіо Свобода.

Свої плани написання такої статті Володимир Путін оголосив ще у грудні, зазначивши, що це буде відповідь на «наклепи», які звинувачують у розв’язанні війни Гітлера та Сталіна. Почути цю відповідь запрошені на парад глави держав мали особисто, і лише через коронавірус російський президент був змушений спілкуватися з ними через газету.

Оглядачі, які ознайомилися з поглядами Путіна на історію, викладеними у статті «75 років Великої Перемоги: спільна відповідальність перед історією і майбутнім», не знайшли в них нічого для себе нового. Вже звично, російський президент перекладає відповідальність за початок Другої світової війни на країни Заходу та на Польщу.

«Глибинні причини Другої світової війни багато в чому випливають з рішень, ухвалених за підсумками Першої світової, – пише президент Путін. Але, на його думку, «саме Мюнхенська змова послужила тим спусковим гачком», після якого велика війна в Європі стала неминучою». І в той час, як Радянський Союз «до останньої можливості намагався використовувати будь-який шанс для створення антигітлерівської коаліції», незважаючи на лукаву позицію країн Заходу, Польща «діяла заодно» з Німеччиною під час поділу Чехословаччини.

Оглядач онлайн-версії Gazeta Wyborcza польський публіцист Вацлав Радзівінович звертає увагу на цю послідовну тезу російського президента та на те, що Путін вибирає з історії лише зручні для себе факти, як те, що польський посол у Берліні Юзеф Ліпський обговорював розподіл чехословацьких земель з німцями, і в своєму тексті ще раз нагадав, що Ліпський, якого він раніше називав «антисемітською свинею», хотів поставити пам’ятник Гітлеру у Варшаві.

Також Радзівінович у своїй статті під назвою «Путін пише про війну: Польща винна, Сталін мав рацію» зазначає, що Путін докладає великих зусиль для того, щоб виправдати Пакт Молотова-Ріббернтропа, який, за словами Путіна, був правильною відповіддю на поступки та схеми європейських лідерів із берлінським диктатором і врятував СРСР від агресії.

Як звертає увагу польський оглядач, Путін вважає, що Сталін міг відібрати набагато більше польських земель, згідно з пактом, але зупинився лише на тих, де було переважно українське та білоруське населення. На доказ мирних планів Сталіна російський президент наводить той факт, що той ввів свої війська лише на 17-й день після вторгнення Німеччини до Польщі.

Єдиною новою тезою для польського оглядача у статті Путіна є твердження про «добровільне» за рішенням «демократично обраної влади» приєднання до СРСР країн Балтії. «Ця брехня раніше не була артикульована російським президентом, і це, мабуть, єдина новинка в його письмовій роботі», – пише Радзівінович.

Українці у Путіна – або «населення», або «бандерівці»

Українські історики звертають увагу на пасажі, присвячені Україні. Володимир Путін кілька разів у своїй статі звертається до подій, пов’язаних з Україною та українцями. Але їхня роль у Другій світовій війні зводиться або до того, що вони є «населенням», яке Сталін використовує для отримання прав на нову територію Польщі, або ж вони «колаборанти» Гітлера. Однак при цьому незамінного у таких випадках очільника ОУН Степана Бандеру російський президент ставить в один ряд із керівниками країн, що співпрацювали з нацистами.

«Такі «діячі», як Петен, Квіслинг, Власов, Бандера, їхні поплічники і послідовники, хоч і вбиралися в одяг борців за національну незалежність або свободу від комунізму, є зрадниками і катами. У нелюдяності вони часто перевершували своїх господарів. Намагаючись вислужитися, в складі спеціальних каральних груп охоче виконували найбільш людожерські доручення. Справа їхніх кривавих рук – розстріли в Бабиному Яру, Волинська різанина, спалена Хатинь, акції знищення євреїв у Литві і Латвії», – пише Володимир Путін.

Редактор інтернет-видання «Історична правда» Володимир Бірчак у коментарі для Радіо Свобода каже, що тут російський президент, називаючи Степана Бандеру поруч із очільниками урядів окупованих країн – відповідно Франції та Норвегії – Філіпом Петеном та Відкуном Квіслингом – піднімає його в ранг керівників нехай і окупованих, але держав. Україна ж державою в часи Другої світової війни не була. Що ж до генерала Власова, то він був радянським генералом, який перейшов на бік Німеччини разом із сотнями тисяч радянських солдат та офіцерів.

Бандера ж, як каже Володимир Бірчак, не те що не командував жодною армією, а більшу частину Другої світової війни провів у німецькій тюрмі та концтаборі. Бандеру німці заарештували через кілька днів після проголошення незалежності України – у липні 1941-го і випустили лише восени 1944 року. Співпраця між ОУН та нацистами закінчилася у перші тижні після нападу Німеччини на СРСР, а після початку репресій проти «оунівців» восени 1941 року про жодну колаборацію не могло бути і мови, каже історик.

«Вже 5 липня німецька служба безпеки затримала Степана Бандеру. Протягом двох місяців гітлерівці примушували його відкликати Акт про незалежність. Однак коли він категорично відмовився, нацисти розпочали репресії проти членів ОУН. А самого Бандеру та кількох керівників організації на початку 1942 року ув’язнили у тюрмі концтабору Заксенхаузен», – каже Володимир Бірчак.

Далі український історик звертає увагу на те, що Путін ставить в один ряд «розстріли Бабиного Яру, Волинську різанину, спалену Хатинь, акції знищення євреїв в Литві і Латвії», хоча це все були різні події та учасники в них були різні.

«На базі архівних даних, свідчень та спогадів відомо, що розстріли євреїв у Бабиному Яру в останні дні вересня 1941 року проводили німецькі підрозділи. Набраній з полонених солдат Червоної армії допоміжній поліції доручали лише тримати очеплення та сортувати одяг – також не найкраща роль, але в розстрілах вони участі не брали», – говорить Бірчак, звертаючи увагу на те, що саме навколо проєкту побудови меморіалу в Бабиному Яру в Україні точилася зараз гостра суперечка.

Багато українських істориків, письменників та громадських діячів висловлювали побоювання, що приватний проєкт російських бізнесменів, наближених до Володимира Путіна, буде використаний для того, щоб перекинути на українців вину за розстріли євреїв у Бабиному Яру та інших місцях, не лише України, але і цілої Східної Європи. Так само, як Кремль намагається перекинути вину за початок Другої світової війни на поляків.

Володимир Бірчак говорить, що саме такий логічний ланцюжок і вибудовує Володимир Путін, називаючи події на Волині, Хатинь і знищення євреїв у Литві та Латвії, й поєднуючи їх з ОУН і Степаном Бандерою.

Чеські «підлі боягузи» разом із «бандерівцями»

Не пройшла непоміченою стаття Володимира Путіна і в Чехії. Автор статті у щоденнику iDnes звертає увагу на те, що для російського президента найбільшим ударом була, мабуть, резолюція Європейського парламенту, який, на відміну від Путіна, вважає початком війни пакт Молотова-Ріббентропа, яка йому так болить, що він не називає її документом, а каже, що це – лише «папір».

«Схвалена 19 вересня 2019 року Європейським парламентом резолюція «Про важливість збереження історичної пам’яті для майбутнього Європи» прямо звинуватила СРСР – разом із нацистською Німеччиною – в розв’язанні Другої світової війни», – пише Путін.

Також у статті під назвою «Чехи діяли підло і боягузливо, а поляки самі винні в анексії, написав Путін» чеський оглядач зазначає, шо Путін, очевидно, має на увазі нещодавнє зняття пам’ятника радянському маршалу Івану Конєву в Празі. І хоча він у статті не називає конкретно, про який пам’ятник ідеться, він каже, що це є одним з прикладів «історичного ревізіонізму, прояви якого ми зараз спостерігаємо на Заході».

«Підлість буває боязкою, коли зносять пам’ятники, споруджені на честь борців з нацизмом, виправдовуючи ганебні дії брехливими гаслами боротьби з неугодною ідеологією і нібито окупацією. Підлість буває кривавою, коли тих, хто виступає проти неонацистів і спадкоємців бандерівців, вбивають і спалюють», – пише Путін.

Цікаво, що тут дії чеських політиків Путін пов’язує з українцями, яких він називає «неонацистами та спадкоємцями бандерівців» та говорить, що їхніх опонентів «вбивають і спалюють». Це послання у Чехії має цільову аудиторію – проросійські радикали, з числа яких набираються найманці для війни на Донбасі. Вони без уточнень знають, що пам’ятник, який мається на увазі – це пам’ятник Конєву, а місце, де противників неонацистів «вбивають і спалюють», – це Одеса, адже майже у кожному інтерв’ю цих найманців на Донбасі звучить, що воювати проти України їх змусили події в Одесі.

Чеський історик, який спеціалізується на темі Другої світової війни, Давід Свобода у коментарі для Радіо Свобода говорить, що у словах російського президента про причини війни немає логіки. Путін звинувачує Захід у тому, що через його дії почалася війна, в той час, як до війни готувався Радянський Союз, а не Захід.

«Захід капітулював у Мюнхені, щоб запобігти великій війні, але йому це не вдалося. Навпаки, Сталін у 1939 році став союзником Гітлера, серед іншого, для того щоб обернути Гітлера проти «західних імперіалістів» і це в нього вийшло», – говорить історик.

Він також згадує про те, що Путін у своїй статті каже, що серед причин нападу Радянського Союзу на Польщу була небезпека того, що «мільйони людей різних національностей, в тому числі євреї, які жили під Брестом і Гродно, Перемишлем, Львовом і Вільно, були б кинуті на знищення нацистам і їхнім місцевим поплічникам – антисемітам і радикал-націоналістам».

Чеський історик говорить, що доля євреїв у нацистській окупації в останню чергу турбувала Радянський Союз, бо за звинуваченням у шпигунстві радянська влада відправляла у табори Гулагу тисячі єврейських біженців, які втікали перед німецькою окупацією, і не займалася евакуацію євреїв, відходячи вже з радянських територій, добре знаючи, що цим їх прирікає до вірної загибелі.

Мрії про «нову Ялту» чи новий «пакт»

Польський публіцист Вацлав Радзівінович каже, що історики ще проаналізують твір Путіна, якщо вважатимуть цю статтю важливою, і в них буде, що сказати про його «брехню, маніпуляцію та замовчування».

Але для чого ж потрібен був Путіну весь цей розлогий екскурс в історію, як він її бачить? Вацлав Радзівінович вважає, що вся ідея цього послання – в останніх кількох абзацах. За допомогою своєї версії історії Путін хоче повернути Росії статус світової держави, яка має право на сфери впливу. Йому потрібна «нова Ялта», пише Радзівінович.

За словами Путіна, сьогодні світ опинився в ситуації, подібній до тієї, що була в 1930-х роках, і, можливо, перебуває на межі нової страшної війни.

Перед цією загрозою особлива відповідальність покладається на глобальні сили, які, пам’ятаючи про те, що сталося понад 80 років тому, повинні повторити те, що вони зробили в 1945 році.

«Сили Перемоги» повинні з «максимальною серйозністю» підійти до «створення нового світового порядку», щоб не «повторювати помилки минулого». Цими силами, на думку Путіна, є США, Франція, Британія, Росія та Китай.

Подібно до Ялти, де учасників домовленості було троє, ці п’ятеро мають встановити міжнародні правила гри, розділили світ на свої «зони відповідальності».

«Він мріє про новий пакт настільки ж справедливий і «слушний», як той, який підписали Йоахім фон Ріббентроп та В'ячеслав Молотов», – робить висновок польський оглядач.