З архіву ПУ. ​Перший "бунт на кораблі" "зеленої команди": Як "слуги" не схотіли ставати рабами

Патріоти України пропонують ознайомитись з публікацією Павла Вуєця з аналізом того, що сталося у сесійній залі Ради 12 вересня 2019 року.

«Шалений принтер» почав збоїти?

В мегафракції «Слуга народу» відбувся перший серйозний бунт на кораблі. Своє незадоволення планами керівництва фракції висловили два мажоритарники – Олександр Дубінський та Макс Бужанський. Проте, як виявилось, непублічно незадоволених було ще більше.

Дубінський записав відеоблог, в якому обурився планами. ввести імперативний мандат. Він розповів, що в Раді обговорювався законопроект №1038, в якому прописано, що у випадку виходу депутата з фракції він позбавляється депутатського мандата. Причому незалежно від того – списочник він чи мажоритарник. За словами Дубінського, коли депутати обурились такій ініціативі, ця норма тишком-нишком з’явилась в іншому законопроекті – № 1045-1. Дубінський назвав це «дурною спробою» та застеріг, що вона підірве фракцію зсередини.

Приятель Дубінського Бужанський у своєму «фейсбуці» також не добирав слів. Він написав, що це вже третя за два дні спроба на**ати мажоритарників і зазначив, що це – кращий спосіб розвалити фракцію.

Що ж так розлютило нардепів? Законопроект №1038 був зареєстрований в перший день роботи парламенту 29 серпня. Серед його авторів – два десятки депутатів від «Слуги народу», що мало продемонструвати його консолідуючий статус. Хоча сам проект невеличкий – лише чотири сторінки. Але саме в них зачаїлась скандальна норма, яку пропонується додати до закону про статус народного депутата: «У разі невходження народного депутата до депутатської фракції політичної партії, за списками якої його було обрано народним депутатом України у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі чи яка була суб’єктом його висування у одномандатному виборчому окрузі, або припинення його членства в такій фракції, його повноваження припиняються з моменту ухвалення рішення вищим керівним органом відповідної політичної партії в порядку, визначеному статутом політичної партії».

Більш грунтовний законопроект № 1045-1 авторства членів регламентного комітету Оксани Гринченко та Людмили Марченко. Ця парочка «слуг народу» підготувала низку проектів, що стосуються анонсованих змін до регламенту. В цьому законопроекті дублюється вищеописана норма, але тут її пропонується додати саме до регламенту. Проте згодом перший заступник голови фракції «Слуга народу» Олександр Корнієнко загадково пояснив, що ця норма в цьому проекті з’явилась незрозуміло звідки, а автори заперечують, що вписали її туди.

Після гвалту, який підняли депутати, що злякались перетворення їх зі «слуг» на рабів, глава фракції Давид Арахамія заявив, що законопроект знімається з розгляду як недопрацьований (а його мали розглядати вже в четвер). Але дав зрозуміти, що від самої ідеї у фракції не відмовляються – розроблять новий компромісний законопроект, в якому буде чітко прописане покарання депутата не за інакомислення, а за «внутрішню партійну зраду».

Іменем Конституції
Розмови про впровадження імперативного мандату ходять давно – намагання закріпачити своїх депутатів у керівництва фракцій з’явилось в момент, коли в Раді пішла мода на «тушкування». За великим рахунком, забрати депутатський мандат можна і за існуючого законодавства – принаймні прецедент є. Так в парламенті минулого скликання вчинила фракція Блоку Порошенка, позбавивши мандатів Єгора Фірсова та Миколу Томенка. Таке рішення прийняв з’їзд партії, який послався на статтю 81 Конституції, згідно з якою повноваження народного депутата припиняються достроково у разі невходження народного депутата, обраного від політичної партії, до складу депутатської фракції цієї партії або його виходу зі складу такої фракції. Фірсов та Томенко обурювались тоді, що нема закону про імперативний мандат, який би пояснював механізм позбавлення депутатських повноважень, проте ЦВК не звернув на це уваги і зареєстрував депутатами замість них наступних кандидатів з виборчого списку.

Тут є важливий нюанс – Фірсов і Томенко самостійно вийшли з фракції, не вірячи, що це буде мати для них якісь правові наслідки. А, наприклад, такі фрондери як Сергій Лещенко та Мустафа Найєм хоч і позиціонували себе окремо від фракції, знаходились у її складі майже до останнього. Якби фракція виключила їх сама, за Конституцією мандат в них відібрати було б не можна. Так само на протилежному боці залу до останнього просидів у складі Опозиційного блока Вадим Рабінович, який давно побив горщики з керівництвом фракції, але не ризикував вийти з неї. При цьому мажоритарників, які виходили з фракцій (в тому ж БПП таких був цілий виводок), ніхто не чіпав. Ну, а часи Віктора Януковича, коли мандати у депутатів забирали просто рішенням кишенькових судів, взагалі згадувати не будемо.

«Принтер» почав збоїти
Скандальна норма, яку намагались пропхнути зараз, допускає лише дві причини для припинення повноважень депутата – невходження до складу фракції та припинення членства у фракції. При цьому трактувати це можна й так, що виключення з фракції, скажімо, за систематичні «неправильні» голосування чи висловлювання – також є таким «припиненням». Але лобова атака не пройшла.

Рядові «слуги» потрохи обживаються в Раді і ейфорія перших днів потрохи змінюється на розуміння, що робота депутатом – не така й весела. Особливо якщо твоє завдання – просто освящати тицянням на кнопку всі ініціативи, що спускаються зверху. Нашуміла фраза «ви всі – ніхто», яку промовив на адресу більшості «зелених» депутатів Микита Потураєв на тренінгу в Трускавці, дійсно образила багатьох з них. Керівникам фракції ще доведеться розбиратись з тонкою душевною організацією новоспечених народних обранців. А такими вибриками, як у випадку з імперативним мандатом, ті вперше продемонстрували, що їх не влаштовує роль простих гвинтиків.

У четвер, до речі, в Раді відбулося перші нерезультативні голосування (якщо не рахувати сигнальних). Так при голосуванні за законопроект щодо скасування дії актів СРСР та УРСР на території України «Слугу народу» не підтримала жодна інша фракція, а самотужки мегафракції не вистачило потуги – лише 214 голосів (всього фракція налічує 251 депутата плюс позафракційні спікер та перший віце-спікер). При цьому восьмеро депутатів «Слуги» утримались (в тому числі, Бужанський), а ще двоє – були проти законопроекту колег по фракції. Інші не голосували або були відсутні. До речі, поруч з прізвищем Дубінського найчастіше стоять саме такі статуси. І це було не єдине провалене голосування цього дня – інші стосувались скороченого терміну підготовки до другого читання, чого категорично не підтримують інші фракції, а одна «Слуга народу», як ми побачили, не завжди справляється.

Втім поки зарано казати не те що про розпад монобільшості, а й навіть про натяк на нього. «Шалений принтер» продовжує працювати, проте вже починає давати перші збої.