З архіву ПУ. У Тимошенко виклали найбрудніші "козирі": "РФ була готова віддати всіх полонених, Сенцова, корвет "Тернопіль" і деблокувати Іловайськ в обмін на 10 своїх десантників, Порошенко був проти", - Сенченко

Коментуючи заяву екс-глави Генштабу Віктора Муженка про те, що генерал Руслан Хомчак під час виходу з Іловайська знав, що росіяни не дають гарантій безпеки, але не дивлячись на це віддав наказ виходити не бойовим порядком, Сенченко зазначив, що тоді переговори намагалися проводити на різних рівнях.

“І те, що перебуваючи в оточенні, угрупування на чолі з Хомчаком, вони теж намагалися проводити переговори про коридор на своєму рівні, цим займався, наскільки я пам’ятаю, начальник розвідки, полковник Штурко. Це була своєрідна гра, тому що було зрозуміло, що, скажімо, на тому рівні, з яким вони вели переговори, не могли приймати остаточне рішення. Але, таким чином, Штурко тестував, скажімо так, попередньо якісь думки, що, де, як і т. д.”, – сказав він.

За словами екс-нардепа, Хомчак говорив про те, що висувалися різного роду умови, такі як вихід тільки військовослужбовців ЗСУ з тим, щоб залишили добровольців на поталу, і він відмовився.

“Друга пропозиція була, це вихід без зброї, він теж відмовився. Але проблема ж у чому? Що кожен день погіршувалася ситуація угруповання, що знаходиться в оточенні. Нагадаю, масоване вторгнення почалося 23 серпня російських регулярних військ, до того були їх підрозділів на нашій території, а тут вони вже так сказати не соромлячись колонами пішли, оточили Іловайськ. Але 24, коли Іловайськ вже практично був оточений нехай і не щільним, але кільцем, Муженко разом з Порошенком, стояли на параді. Удавали, що нічого не сталося. А кожен день йшли звідти доповіді. По-перше, ще 23 про склад цих колон, напрямок руху. І ніяких рішень ні політичним, ні військовим керівництвом країни не робилося”, – розповів Сенченко.

“Далі 24, 25, 26, 27 вимагалось добро на вихід з оточення. Чому? Бо ще були можливості виходу, кільце не було таким щільним і наскільки я пам’ятаю, по-моєму, 28, ще проривалася санітарна машина. Але Київ добро на прорив, на вихід з оточення не давав. Їх годували “завтраками” про те, що завтра буде допомога, завтра буде підмога і т. д. насправді це була брехня”, – додав колишній нардеп.

Також він розповів, що були дві спроби імітації деблокування Іловайського котла в ці дні.

“Одна, це коли ротна тактична група 51 бригади була спрямована як на деблокування. Але це абсолютно абсурдна була затія, оскільки такими силами деблокувати місто, оточене чотирма батальйонними тактичними групами і посилене приблизно 500 найманцями, деблокувати неможливо було. Потім друга спроба була, яка закінчилася теж дуже великими жертвами, це коли зведена батальйонна тактична група чугуївської 92 бригади з Харківської області прямо з маршу потрапила в засідку і була розбита. Але вона навіть, якщо б і не потрапила в засідку, її сил не вистачило на деблокування Іловайська”, – вважає він.

З боку Хомчака були запити військового керівництва, яке доповідало Порошенку, добро на вихід не давалося. “Але у них, наскільки я пам’ятаю, вичерпалася вода, були проблеми з боєприпасами у угрупування і з продуктами харчування. І в такому стані далі перебувати вони там теж не могли. Тобто потрібно було приймати рішення. У Києва духу на таке рішення не вистачило і Хомчаку довелося приймати його самостійно. Але крім ось цих переговорів, які вели там, на місцевому рівні, я можу сказати, що Муженко, це відомо, намагався вести якісь переговори з генералітетом з Генштабу. З начальником Генштабу Герасимовим він не спілкувався – той перебував з візитом в Китаї. А всі розмови з його підлеглими, вони ні до чого не призводили”, – стверджує Сенченко.

Але, за його словами, був ще третій шар переговорів.

“Це, коли РФ, це було 26 числа о 17:00, вони звернулися по тим же каналам, по яких у свій час в березні 2014 року я вів переговори про визволенні кримських заручників і пізніше про виведення озброєння, по тим же каналам надійшов запит на передачу російській стороні 10 російських десантників. Оскільки вийшли на мене, то я, природно, відразу ж спробував доповісти Порошенку, але він був недоступний. І тоді я доповів цю ситуацію Ложкіну, пізніше Клімкіну, пізніше з кабінету Авакова додзвонилися, ми з ним удвох до Муженка, але ніхто рішення приймати не хотів. І Порошенку було про це запиті відомо 26, 27, 28. Він жодного рішення не прийняв, і до чого це призвело відомо”, – підкреслив Сенченко.

Хоча, як заявив екс-нардеп, російська сторона попередньо була згодна на те, щоб віддали цих 10 російських десантників.

“В той момент часу для них це було надзвичайно важливо, оскільки це були перші затримані у формі, зі зброєю, з документами, військовослужбовці регулярних військ РФ на нашій території. І тому Путіну було дуже важливо погасити інформаційну хвилю. Потім через 2 тижні він таких десантників вже взагалі не рахував, їх ховали в безіменних ямах. Але в той момент йому це було критично важливо. І цією ситуацією можна було скористатися. Російська сторона була готова тоді віддати Сєнцова, Савченко, повернути наших бійців, там їх більше 300 осіб було, по-моєму, з 72 бригади, які зайшли на територію Ростовської області з-під артобстрілу. Далі в умови, в тому числі, входило деблокування Іловайська, вирівнювання лінії фронту і ще передача корвета “Тернопіль” на додачу. Але президент України не прийняв жодного рішення”, – додав він.

При цьому він зазначив, що логіка Порошенка не зрозуміла, а Муженко це відомо.

“У мене з ним була розмова 28 по телефону. Я йому це все пояснював, що є такий запит і на його питання, а що ви від мене хочете, єдина моя відповідь була про те, що потрібно погоджувати з президентом. Перше, потрібно принципову згоду. Друге – визначитися, хто буде остаточно розставляти всі крапки в цих раптових переговорах. Я сказав, що “будь ласка, я можу довести до кінця або нехай визначать, хто це буде”. І погодити умови нашої сторони і попередні умови я їм назвав. Але ще раз, я не можу коментувати всі дії кожного з учасників Іловайської трагедії, але головні висновки, які зробила наша комісія, про те, що в основі того, що називається Іловайська трагедія, була дезорганізація оборони країни, не введення військового положення. Це в першу чергу компетенція президента України, верховного головнокомандувача на той момент часу Петра Порошенка”, – резюмує Сенченко.