Терміни переносяться? З контрнаступом Україні доведеться чекати до осені, - військовий експерт

Завершення війни в Україні може статися раніше, якщо у Росії почнуться внутрішні протиріччя. Однак останнє слово за українськими військовими на полі бою - саме вони, на думку керівника Центру військово-правових досліджень Олександра Мусієнка, фактично диктують умови політикам і від них залежать умови майбутніх переговорів про припинення вогню, передають Патріоти України.

Експерт розповів, що може вплинути на перебіг війни, за яких умов Росія може взяти оперативну паузу та коли Україна може перейти до повномасштабного контрнаступу.

Михайло Подоляк заявив про можливість припинення війни через внутрішню нестабільність у Росії. Коли можуть розпочатися ці процеси і чи вплине це на прискорення завершення війни?

Найбільше, чого варто чекати і що б найкраще вплинуло — це не просто розкол так званих правлячих еліт і боротьба між ними, що дало б нам вікно можливостей скористатися тим, що менше уваги росіян було б прикуто до України. Найважливіше — це рухи, які можуть бути серед корінних народів Росії на Кавказі, в Карелії та на Далекому Сході. Тобто корінні народи, які мають право на самовизначення згідно норм міжнародного права і не реалізували його внаслідок того, що були поневолені у свій час спочатку російською імперією, а потім зазнавали утисків від радянської влади. Усе те, через що пройшов український народ зараз переживають і ці народності, їх кидають на війну проти України і якби почався рух боротьби за права автономії народів і звільнення із лав імперії, яка продовжує їх утискати, то це б зіграло певну роль.

Втім, зараз виникає боротьба між силовиками щодо того, що, з одного боку, є ті, хто вважає, що потрібно відмовлятися від ведення подальшої агресії і шукати виходу з цієї ситуації, а з іншого боку є ті, хто вважає, що треба оголосити загальну мобілізацію і продовжувати війну.

Але на сьогодні поки що не видно цієї стадії зубожіння в російському суспільстві, яке вони готові були б терпіти. Справа в тому, що багато хто з росіян взагалі не встиг пожити у 2000-х роках, у період підйому РФ, і вони навіть не зрозуміли, як це жити під санкціями, бо для них вважається нормою жити бідно. Тому є два варіанти — або збуряться корінні народи, або треба чекати, поки економічний стан Росії стане таким, коли люди почнуть виходити на серйозні акції протесту. Інакше — жодного шансу.

Якщо говорити про економічний бік, як скоро росіяни зможуть відчути реальні наслідки санкцій?

Не раніше, ніж до кінця року — це мінімум, який має пройти до того, щоб ситуацію в економіці почали відчувати якомога більше людей. Треба почекати того, щоб ці наслідки почали відчувати ті хто встиг пожити у 2000-х і побачити інше життя, окрім бідності і вони дійшли до тієї стадії, коли стане дуже важко. Той час який минув, Дійсно б’є по росіянам, тому що триває відхід багатьох підприємств з Росії (вже більше 1000 компаній). Але навіть ці компанії залишаються на стадії виходу або призупинення своєї діяльності і ще протягом кількох місяців платять 30, 50 відсотків від зарплати співробітникам. A от коли усе це закінчиться — компанії підуть остаточно, а санкції ставатимуть серйознішими — ситуація кардинально зміниться.

Я наведу приклад — подивіться на ситуацію у Калінінграді. Щойно набуло чинності положення ЄС про санкції, мешканці масово побігли до магазинів. Ще 22 травня губернатор Калінінградської області на онлайн-засіданні з президентом Росії відверто сказав, що стан життя в області погіршився через війну Росії проти України та санкції, які запровадив західний світ. Він сказав про це відкрито і це не сподобалося Путіну.

І після того, як люди побігли до магазинів, Путін відправив туди Патрушева, аби перевірити ситуацію на місці і зрозуміти настрої. І чим більше ставатиме таких "дзвіночків", тим більше Росії потрібно буде шукати вихід із цієї ситуації і звертатися до внутрішньої політики. Хоча і це може зайняти певний період часу і статися не так швидко.

Які взагалі сьогодні у Росії є передумови для прискорення завершення військових дій? Чи є у неї політичні важелі тиску на Україну задля припинення вогню або певної паузи?

У Росії засобів політичного тиску на нас немає. Ми маємо зрозуміти, що ту війну, яку веде Росія проти України, визначено як геноцид українського народу постановою ВРУ у квітні цього року. І це правильне і справедливе тлумачення тих, подій які тривають. Як максимум їхнє завдання — знищити максимальну кількість людей, придушити опір українського народу і мати Максимальний вплив на внутрішні справи України, позбавити її суверенності і зробити території України абсолютно підконтрольними Кремлю (зі своїми намісниками), а також не допустити інтеграції України до будь-яких органів західного співтовариства.

Звичайно, в цьому сценарії є і проміжні етапи і можливо вони б хотіли створити щось на кшталт Новоросії, "двох Україн" і одну з них назвати якоюсь частиною Росії. Але не думаю, що в Росії є якийсь політичний вплив. Я не думаю, що при всіх спокусах, які можуть виникати, він є і на Заході, тому що сьогодні умови миру вирішуються на полі бою силами ЗСУ, українського народу та української влади. Та й чим ще вони можуть примусити - вони вже й так кинули весь арсенал і ведуть війну.

Якщо говорити про економічні важелі - чи може, наприклад, прискорити припинення бойових дій вирішення ситуації із зерном, на чому наголошують Туреччина та Кремль?

Це не спрацює. Проблема зерна не лише українська, а світова проблема. І нехай світ шукає засоби тиску на Росію, аби вони не проводили блокади і мілітаризації Чорного моря. Нехай світ думає, як змусити Росію виконувати не одну резолюцію ООН про заборону мілітаризації окупованого півострова Крим і про те, що Росія взагалі має покинути територію України. Що стосується України, то це врегулювання теж ніяк не вплине. Адже навіть Росія ставить питання лише про часткове зняття санкцій в обмін на розблокування портів. Паузу у бойових діях можуть прискорити Збройні сили України, які вимотують противника на полях боїв на сході і наносять втрати, розриваючи постачання противника, що в перспективі змусить Росію взяти паузу на доукомплектування і ротації своїх підрозділів, їх посилення як по кількості, так і зброєю. Тоді може настати відносно затишшя, бо повного навряд чи зараз можна очікувати. Але це не буде зафіксовано в угодах про перемир’я - це диктується ходом воєнних дій.

Генерал Залужний заявив про перевагу Росії у техніці і перехід на маневрову оборону. Залежно від того, що відбувається біля Сєвєродонецьку та Херсону, чи можливий найближчим часом перелом на користь України? За рахунок чого це можна зробити, якщо зброю ми отримуватимемо тими ж темпами?

На сході і півдні різна ситуація. На півдні зараз немає просування противника по землі. Тобто він зупинений, але там тривають збройні обстріли, наприклад, у Миколаєві чи на південних кордонах Дніпропетровської області. В принципі, там вдалося реалізувати один із важливих етапів для оборони — зупинити активні наступальні дії і просування противника. На сході ще до завершення реалізації цього етапу не дійшло, але якраз використанням маневреної оборони активно до цього рухаємося. Маневрена оборона — це:

• нанесення противнику важких асиметричних ударів;
• виснаження сил противника;
• намагання сконсолідувати ударні угруповання військ противника в одному-двох напрямках, де продовжувати стримувати його і в той же час на інших напрямках наносити удари по вогневих точках противника з перспективою переходу до контратакувальних дій при нагоді.

І ця практика себе виправдовує. Коли це буде реалізовано, почнеться підготовка до наступного етапу - проведення контрнаступу по тих напрямках, де це можливо. Але для цього нам потрібне відповідне озброєння. Поки що у належній кількості і якості систем, які ми потребуємо для стовідсоткового переходу до контратак, ми не маємо. Але з часом за допомогою наших партнерів ми таке озброєння накопичимо.

Як скоро це може статися і як надовго розтягнеться процес отримання зброї для контрнаступу?

Кілька місяців — такі реалії. Мінімум — до осені, тобто до вересня-жовтня, а можливо і довше. Це процес, який триває і треба розуміти, що все залежатиме від того, наскільки швидко ми зможемо зупиняти просування російських військ. Контратакувальні дії завжди вимагають більшого, ніж оборона чи маневрена оборона. Нам потрібно більше - треба зробити акцент в отримання артилерії та реактивної зброї, особливо з великою дальністю і відповідними боєприпасами, що дають можливість точно вражати цілі противника. Нам потрібні дрони, особливо камікадзе і інші безпілотники для того, щоб компенсувати недостатню наповненість повітряних сил. І на це потрібен час.

Щодо ситуації біля Сєвєродонецька та Херсону. Чи є у ЗСУ можливість найближчим часом взяти ці міста під контроль?

Херсон - це той напрямок, де ми переходимо в контратаку, але треба розуміти, що це не буде настільки швидко, як дехто очікує. Треба бути реалістами - ворог продовжує чинити опір і це не легка прогулянка.

У Сєвєродонецьку протилежна ситуація - там реалізовується маневрова оборона. І коли ми його зупинимо, від цього залежатиме те, в яких напрямках ми далі рухатимемося, виходячи із наших сил і засобів і враховуючи болючі точки і помилки противника. Але це справа майбутнього. Чи буде потенціал, щоб повернутися? Думаю, що так, але цього потрібно почекати.

Щодо тих територій, які ми наразі не контролюємо. Наскільки на даний момент ймовірний сценарій, за якого Україну можуть примушувати до територіальних поступок? У якому разі це може статися?

Я не бачу того, яким чином це можливо. Ані в українського народу, ані у військових немає такого бажання. Навіть секретар РНБО Данілов сказав, що може статися так, що навіть у разі поступок, український народ продовжить воювати. Сьогодні йде консолідація навколо того, як підтримати Україну, зупинити наступальні дії і не дати Росії перемогти. Але уявлення про перемогу у цій війні на Заході дійсно різні - хтось хоче просто не дати Росії перемогти і зупинити Путіна і виснажити його до певної міри, а хтось хоче, щоб Україна отримала повноцінну перемогу шляхом відновлення своєї територіальної цілісності у межах Конституції і норм міжнародного права. Підходи різні, але основні умови завершення війни пишуться на полі бою.