Залишився останній рубіж: Військові відтісняють окупантів з Харківщині, та ті нищать вже і так зруйновані села

На Харківщині: і в самому обласному центрі, і по всьому регіону не припиняються ворожі обстріли. Водночас, українські воїни, зокрема, на північ од Харкова щосили тиснуть на окупантів, намагаючись вичавити загарбників з території України, йдеться в ТСН, передають Патріоти України.

У одну із 16-поверхівок, в Індустріальному районі Харкова, російська ракета влучила 28 лютого. Напередодні, на висоті, рятувальники лиш тепер змогли розібрати завали й винесли з-під уламків тіла чотирьох місцевих жителів: трьох чоловіків та жінки. У Харківському районі - бойові медики, одразу після сьогоднішнього обстрілу, встигли врятувати - ще чотирьох цивільних.

Від обласного центру, рашистів відкинули, кажуть українські захисники, від 20 й більше, як на півсотні кілометрів, залежно від напрямку. Ворожі танки, міномети та ствольна артилерія до обласного центру вже не дотягуються. Натомість, смертельна загроза нікуди не зникла. «Місто обстрілюється з РСЗО! Тобто: «Гради», «Смерчі». Тобто це все, ще прилітає. Тобто, повертатися, ще дуже небезпечно», - розповідає начальник штабу спецпідрозділу “Kraken” Костянтин Немічев.

Ожному харківчанину, як і його сусіду по гаражному кооперативу, відверто пощастило. В обох, уламками касетних суббоєприпасів від реактивного “Смерча” поранил лише транспорт. Сусідні гаражі, після влучання миттю спалахнули. «Прилетів «Ураган» почав вибухати і касетні - почали розсипатися та вибухати», - розповідає чоловік.

Те, що рашисти влучають у цивільну інфраструктуру й житлові квартали, то - зовсім не випадковість, певен один із командирів українського спецпідрозділу “Kraken”. «Вони стріляють хаотично! Базари там, торгові центри. Стріляють в скупчення людей. Не знаю, навіщо вони це роблять. Можливо, посіяти паніку серед населення, але такий факт є», - каже він.

У селах й містечках, на північ од Харкова, російські реактивні боєприпаси вибухають цілими пакетами. Свист мін та снарядів, тут взагалі, явище майже безперервне. Трапляється, що рашисти - мало не по колу, знову і знову, розстрілюють те, що вже давно зруйнували.

Діду Івану 87, запевняє, паніки геть немає. Автоматів, що з ними окупанти вдерлися до його села, чоловік запевняє - не злякався. «Я кажу: «Твої тато, мама живі? Іди їх стріляй! Потім мене стрілятимеш!», - розповідає чоловік.

Урятувати у самому селі, під щільним ворожим вогнем, визнають і місцеві цивільні, і українські військові, що тримають тут фронт вдається не багато. Причина тих безперервних ворожих обстрілів - у географії, каже дід Іван. Звідси до державного кордону лічені десятки кілометрів тимчасово окупованої України.

Подолати ці кілька десятків кілометрів, зізнаються наші воїни, неймовірно складно. А надто, коли ворог просто несамовито застосовує і ствольну, і реактивну артилерію. І, вочевидь, усвідомлюючи, що доведеться залишати Україну геть усе, довкола після себе. «У них залишився один населений пункт, де вони можуть закріплюватись. Далі йдуть поля. Тобто, це їх останній рубіж, якщо вони зараз його втратять, то ми дійдемо до кордонів», - розповідає начальник прес-служби ДСНС Харківщини Євген Василенко.

У тім, що ситуація розвиватиметься саме за таким сценарієм, українські воїни кажуть, переконані, на 100 відсотків.