Засуджений за роботу на користь ворога українець розповів NYT, як став російським шпигуном і на що тепер розраховує

42-річний Олександр хоча й народився в Україні, але коли до нього звернулися двоє російських агентів із пропозицією підробітку у вигляді шпигунства за відрядну оплату, він одразу погодився, передають Патріоти України з посиланням на The New York Times.

Американські журналісти поспілкувалися з російським шпигуном в виправній колонії № 122 у центральній Україні, де він залишиться на найближчий час після того, як визнав у українському суді свою провину за висунутими звинуваченнями, зокрема у державній зраді.

В статті наголошується, що Олександр пишається тим, що є російським шпигуном. Він хоче, щоб світ дізнався про його історію, хоча й додав, що проти того, щоб його прізвище було вказано аби захистити свою родину.

Чоловік сподівається, що Росія згадає про нього й, можливо, він потрапить до списку обміну полоненими.

Видання наводить дані, озвучені заступником міністра юстиції України Євгеном Пікаловим, що наразі в українських в’язницях перебуває 2 570 російських шпигунів. Зазначається, що 99% з них - громадяни України.

Олександр, який у дитинстві переїхав до Ізраїлю, має і українське, і ізраїльське громадянство. За словами Пікалова, він – єдиний такий шпигун, ув’язнений в Україні.

Колишній заступник голови головної служби внутрішньої безпеки України Віткор Ягун розповів, що існує кілька категорій шпигунів.

За його словами, агенти найвищого рівня ретельно контролюються і їх рідко викривають. Викриття одного такого шпигуна раз на півроку вважається успіхом.

Є також шпигуни нижчого рівня, яких вербують за гроші. За словами Ягуна, Україна затримує близько 120 таких осіб на рік.

Колишній керівник представництва ЦРУ, який значну частину своєї кар’єри пропрацював у колишньому Радянському Союзі, Шон Вісвессер зауважив, що зазвичай це неповнолітні правопорушники, алкоголіки або незадоволені солдати, яких вербують через інтернет за невеликі суми.

Видання зазначило, що Олександр, судячи з усього, належав до середньої категорії.

Він, здавалося, керувався ідеологічними мотивами і підтримував прагнення Росії встановити контроль над Україною та відновити владу й вплив Москви у Східній Європі.

В статті зазначається, що щороку викривають не більше ніж десяток таких агентів.

Вісвессер констатував, що, зрештою, як і всі шпигуни, за винятком найцінніших, вони теж є "витратним матеріалом".

Олександр розповів виданню, що служив в ізраїльській армії і звільнився у 2011 році. Він відмовився розповісти, чим займався до того, як до нього у Франції звернулися двоє росіян.

За його словами, росіяни діяли з ним обережно. Під час першої бесіди вони задавали лише прості запитання, спостерігаючи за його поведінкою та намагаючись з’ясувати його мотивацію.