"Жити можна - вийти не можна": Українські військові відверто розповіли, що відбувається у Кринках

Операція в Кринках Херсонської області є однією з найскладніших для Збройних сил України за час війни, розвʼязаної Росією. Морські піхотинці кажуть, що у Кринках "жити можна - вийти не можна", передають Патріоти України.

"У Кринках у нас була криниця, з якої набирали воду то ми, то вони. Щоб пройти до криниці, довелося йти на штурм. Це їхня територія була, нас крили. Хтось підбігав до кринички, обережно набирав воду. Коли ми їх уже вибили, вони наостанок просто вкинули туди "двохсотого" – щоб отруїти воду, щоб не дісталася нам", – розповів морський піхотинець із 35-ї бригади на імʼя Віталій.

Для чоловіка операція на лівому березі Херсонщини стала першою, у якій він брав участь. Він каже, що у Кринках не минає ні дня, щоб "ти ні в кого не стріляв, або в тебе не стріляли".

"На інших напрямках штурмові групи заходять на два–три дні, ідуть на штурм, а потім їх міняють, аби вони пішли на відпочинок. Тут такого немає. Так, тебе змінять — але це буде хата за сто метрів від місця штурму. І ці штурми дуже інтенсивні. У нас були штурми по чотири години поспіль", – розповів Віталій.

Але найскладнішою частиною цієї операції є не самі бої, а переправа через Дніпро, розповідають військові. Так, боєць на імʼя Олександр наголосив, що воїни заходили в Кринки на обмежений час для штурмів, "човнарі" мали плавати туди щодня, ще й за одним і тим самим маршрутом, який добре відомий ворогу.

"Кринки — це найскладніша операція, яка була на моїй практиці. Через поле бою, через умови битв, через подолання водних перешкод. Небагато армій воювали в річках. Це унікальний досвід", – наголосив він.

Водночас Віталій каже, що "коли ти заходиш у Кринки, ти розумієш, що це не на два дні, не на три, не на тиждень; коли ти сідаєш у човен, то розумієш: це щонайменше місяць". Штурми в цьому населеному пункті відбуваються щодня.

Евакуація поранених звідти може розтягуватися на тижні – за час операції ворог вивчив та пристріляв всі шляхи, якими сплавляються морські піхотинці.

"Тільки хлопців наших шкода. І дівчинка наша там полягла – на позивний "Отаман". Кілька днів тому я почув, як хлопець, який уже три роки на великій війні й пройшов визволення Херсонщини та Старомайорськ, кричав, коли загинув його побратим", – каже боєць.