Зваблені Кремлем і кинуті на розправу: Що чекає на "донбаських" найманців у Росії, котрих ФСБ наразі вже називає вбивцями та мародерами

Іноземні найманці, що відгукнулися на заклики російських вербувальників "захистити мирне населення Донбасу від українських націоналістів", розплачуються за свої злочини. Росія регулярно відмовляє в притулку тим, хто на її заклик воював проти України, затримує за запитом Інтерполу та видворяє за межі РФ, зазначають Патріоти України.

Показовою стала розв'язка з долею сербського найманця Горана Чіріча. Ростовський обласний суд РФ відмовився задовольнити скаргу щодо його екстрадиції. Не допомогли й аргументи, що в Сербії Чіріч "може переслідуватися за участь у війні на Донбасі". Ба більше, "громадянство ДНР" для російського суду опинилося "поза законом", і це стало холодним душем для "республіканців".

Така позиція РФ, як виявилося, не виняток. Але якщо Чіріч ще перебуває в Росії (14 липня буде апеляційний розгляд), то громадянина Казахстану вже вислано з РФ і навіть засуджено.

Покинув сім'ю та вирушив на Донбас

Євген Щербак спокійно жив у Костанаї (Казахстан), а з початком російської агресії вирішив із групою "добровольців" відправитися на Донбас. Щоправда, воювати надумав на стороні РФ.

Що саме послугувало причиною – точно невідомо, але "товариші по службі" казаха розповідали, що його бабуся родом із Маріуполя, а дід – із Дніпра. Ще є дядько в Києві, проте той категорично не прийняв "русскій мір" та ідеї "Новоросії", тому не спілкувався з племінником.

Дружина Щербака загинула 2014 року в автокатастрофі разом із їхньою дитиною. Трапилося це до його від'їзду на окупований Донбас чи після – невідомо. Однак у найманця є ще двоє дітей – всі ці роки вони живуть із матір'ю Євгена Щербака в Костанаї.

"Стоп" на кордоні з Росією

У травні 2014 року Євген Щербак потрапив до підрозділу Олександра Бєднова ("Бетмен") з дислокацією в Луганську. Його угруповання звинувачувалося своїми ж "правоохоронцями" в тортурах місцевих жителів і мародерстві.

2015 року з невідомих причин найманець виїхав із Луганська до Ростова, проте назад повернутися не зміг – не пропустили російські прикордонники. Тоді за допомогою своїх знайомих Щербак заїхав на територію "ДНР" і почав служити в "Спарті" під керівництвом відомого ватажка Арсена Павлова ("Моторола").

Відомо, що Щербак воював проти України в районі Хрящуватого, Новосвітлівки, на Бахмутському напрямку, в Широкиному, Дебальцевому тощо.

У січні 2017 року під час відпустки Щербак знову виїхав у РФ, але назад знову не вдалося заїхати – його без пояснення причини не пропустили через кордон. Тоді казах вирушив до Петербурга, де жила його тітка. Там він влаштувався працювати в таксі.

Розшук тихцем

За участь у збройних конфліктах інших держав у Казахстані передбачена кримінальна відповідальність.

Як про "подвиги" Щербака дізналися місцеві правоохоронці – окрема історія, проте в жовтні 2016 року найманця було оголошено в розшук. Щоправда, він сам про це не знав.

Попався найманець абсолютно випадково – у вересні 2018 року в Петербурзі його автомобіль зупинили співробітники ДІБДР. Водія пробили за базою даних і виявили, що він у розшуку за запитом УВС Костанайської області Казахстану.

Спершу Щербака помістили в ізолятор тимчасового тримання, а потім перевели до СІЗО "Хрести". За місяць після розголосу (мовляв, "ображають ополченця") випустили й дали направлення на оформлення документів щодо тимчасового притулку.

ФСБівець пригрозив відправити до Києва

У Петербурзі Щербак цього робити не захотів. Дивовижну історію розповіли всього кілька російських ЗМІ, що цілком зрозуміло.

Річ у тім, що в Центрі реєстрації громадян України, де Щербак оформлював документи, з ним "у грубій формі розмовляв чоловік, який відрекомендувався співробітником Федеральної служби безпеки".

Він запитав Євгена Щербака: "Навіщо ти приїхав на Донбас?". Той відповів, що "захищати мирне населення". І тоді співробітник ФСБ назвав його "мародером і найманцем, який вбивав і грабував мирне населення України", і пригрозив, що наступного разу відправить у Київ або в Казахстан.

Переляканий чоловік втік у Челябінську область до родичів, влаштувався там працювати на будівництві та зайнявся оформленням документів. Але вже за кілька місяців був знову затриманий поліцією – на автобусній зупинці дорогою з роботи.

Його помістили в ізолятор тимчасового тримання для іноземців. Кілька разів вивозили на казахський кордон, а потім повертали до ІТТ. Депортація затрималася через пандемію коронавірусу та закриття кордону.

Шербак намагався всіма силами залишитися в РФ, проте на запити "ополченця" щодо надання йому притулку російські "органи" двічі відповіли відмовою. Прикметне останнє формулювання МВС – через відсутність гуманних причин.

Швидкий вирок

11 квітня 2020 року найманця було відправлено до Казахстану. Суд Костаная швидко ухвалив рішення – вже 21 травня його засудили до 4,5 року колонії.

Цього ж дня депутат Держдуми РФ Сергій Шаргунов, по суті, визнав відповідальність Росії, про що й написав на своїй сторінці у Facebook.

Ситуація кардинально змінилася після зачистки ГРУ

У Росії справді не особливо переймаються долею найманців – зараз у судах РФ розглядаються десятки справ про депортацію "добровольців із Донбасу".

Семен Кабакаєв, голова ГО "Безпека та взаємодія в Україні", розповів, з чим, на його думку, пов'язана така позиція країни-агресора:

– З 2014 року, коли розпочалася військова агресія РФ, на боці іррегулярних підрозділів у бойових діях взяло участь багато найманців, добровольців та інших елементів, які підпадають під статті кримінального кодексу України, РФ та міжнародного гуманітарного права. Але Росія "добре" ставилася до них, 2014-го дозволяла перебувати на території РФ та заплющувала очі на всі події, які відбувалися. А 2015 року, коли почалася зачистка працівниками "акваріума" ГРУ РФ польових командирів, ситуація кардинально змінилася.

Замість "романтичних" комбатів та комбригів іррегулярних підрозділів стали ставити командирів ГШ ЗС РФ. Вони розподілили окуповані території Донецької та Луганської областей на економічні зони впливу.

На той час їм вже були потрібні не "романтики", які повірили в "русскій мір", а виконавці. Так зникли Болотов, Козіцин, "Бетмен" та багато інших протягом наступних трьох років.

Ми не говоримо про рядових бійців, на таких РФ було завжди плювати. Вони виконали свою місію у 2014-2016 роках, а потім стали біосміттям, яке нікому не потрібне. І тепер ми можемо спостерігати, як таких людей легко здають, не несучи жодної відповідальності – мовляв, вони ж самі пішли, вони ж добровольці. Сподіваюся, що ці люди стануть гарними свідками в позовах проти РФ.