100 вагонів розтягнуті у майже 2 км: Коли і де запустили найдовший пасажирський потяг світу, ще з неймовірними краєвидами (відео)

Уявіть собі поїзд, який не вміщується в кадр навіть із дрона. Він повільно вигинається між горами, зникає в тунелі й знову з’являється над прірвою — і здається, що його вагони ніколи не закінчаться. Саме таким був рекордний рейс, який у 2022 році здійснила Rhätische Bahn — Ретійська залізниця Швейцарії, передають Патріоти України з посиланням на Express..

Тоді світ побачив справжнього гіганта: 100 вагонів, майже 2 кілометри довжини (1,9 км, якщо точно) — і статус найдовшого пасажирського потяга у світі, зафіксований у Книзі рекордів Гіннеса.

Подорож через Альпи, яку запам’ятали всі

Рекордний потяг курсував легендарним маршрутом Альбула – Берніна — від Преда до Бергуна. Ця лінія є частиною об’єкта Світової спадщини ЮНЕСКО й вважається однією з наймальовничіших у Європі.

За трохи більше ніж годину складу довелося пройти:

• 22 тунелі, деякі з яких спірально прорізають товщу гір,
• 48 мостів,
• включно з культовим Landwasser Viaduct — вигнутим віадуком, що буквально зависає над ущелиною.

Коли потяг виповзав із тунелю просто на арковий міст, туристи в долині завмирали з камерами напоготові. Видовище було майже кінематографічним: червоний ланцюг вагонів, що тягнеться вздовж скель, мов гірська стрічка.

Інженерія, яка працює на майбутнє

Та рекорд — це не лише про довжину. Вражає і технічна складова. Потяг використовував систему рекуперації енергії: під час гальмування на спусках електроенергія не “губилася”, а поверталася назад у контактну мережу з напругою 11 000 вольт.

Простіше кажучи, поїзд сам частково виробляв енергію під час руху вниз із гір. Це технологія, знайома з електромобілів та автоспорту, але тут вона працює в масштабі цілої залізничної системи.

І це дуже символічно. Бо сучасна Європа дедалі більше робить ставку саме на залізницю як на екологічну альтернативу авіа- та автоперевезенням.

Створити поїзд довжиною майже два кілометри — це не просто зчепити вагони. Потрібно синхронізувати тягу, гальмування, врахувати перепади висоти, вагу складу, особливості гірської інфраструктури.

Саме тому досягнення Rhätische Bahn залишається унікальним. Це була не щоденна комерційна експлуатація, а спеціально організований рекордний рейс, що вимагав точності до секунди й до метра.

Сьогодні цей рейс уже став частиною туристичних історій. Люди приїжджають у кантон Граубюнден, щоб побачити віадук Ландвассер і відчути атмосферу Альпійської залізниці, яка поєднує інженерію, природу й трохи магії.

Бо є щось особливе в тому, як людська винахідливість співіснує з горами. Потяг не підкорює Альпи — він ніби вписується в них.

І коли дивишся на цей двокілометровий склад, що повільно огинає скелі, розумієш: інколи рекорди — це не про цифри. Це про відчуття масштабу.