А ви це знали? Як і чому в СРСР забороняли святкувати Великдень

Великдень, одне з найважливіших християнських свят, в Радянському Союзі зазнавало утисків та переслідувань. Атеїстична держава прагнула викорінити релігійні традиції, тому Великдень став об'єктом антирелігійної пропаганди. Попри це, традиція святкування виявилася настільки сильною, що пережила радянську епоху, передають Патріоти України.

Радянська влада активно використовувала пресу для дискредитації Великодня. У 20-х роках минулого століття газети писали про "темну ніч двохтисячолітньої дурниці", закликаючи "звільнити оселі від темних ликів ікон". Великдень пов'язували з алкоголізмом, поганою дисципліною та навіть фашизмом.

Прямої заборони на святкування Великодня не було, але влада створювала вкрай неприємну та незручну атмосферу для віруючих. Замість традиційного свята пропонувалася "червона паска" або "комсомольська" Великдень з мітингами, антирелігійними виступами та спалюванням опудала попа. Однак ця альтернатива не прижилася.

Святкування в умовах атеїстичного режиму

До кінця 1920-х років влада намагалася все ж таки "вибити" з людей релігійні традиції. Віряни, які святкували Великдень, могли потрапити під серйозний тиск: на роботі чи навчанні могли виникати проблеми, а участь у релігійних обрядах могла спричинити навіть звільнення. Багато церковних установ були закриті або переобладнані для інших потреб. Проте попри всі ці перепони, традиція святкування Великодня продовжувала існувати в народі, хоч і під покровом мовчання.

Переломний момент у ставленні радянської влади до релігії настав під час Другої світової війни. У ці важкі часи позиція щодо Великодня значно пом'якшилась. Православна церква активно підтримала країну у боротьбі з нацистами, і уряд змушений був піти на поступки. Відзначення Великодня у Ленінграді під час блокади, коли люди святкували з хлібом замість традиційних страв, залишило глибокий слід у пам'яті поколінь.

Хрущовська відлига

Попри певну "відлигу" в 1950-х роках, коли здавалося, що ситуація покращиться, хрущовська епоха принесла новий сплеск боротьби з релігією. Влада знову почала стежити за церковними обрядовими заходами, забороняти служби, а також відновила антирелігійні кампанії. Проте цей період не тривав довго, і вже до 1970-х років ситуація змінилась

У 1970-80-х роках влада дозволяла святкування Великодня, хоч і в обмеженій формі. Продукція для святкування, наприклад, паски, виготовлялася на заводах, хоча її не можна було називати традиційною великодньою випічкою. Паски пекли під маркою "Весняного кексу", а яйця фарбували за допомогою лушпиння цибулі. Хресні ходи проводились лише всередині храмів, і обряди були значно обмежені. Це свідчило про певну лібералізацію відносин між церквою та радянським урядом.

Хоча для людей, які прагнули зробити кар'єру в партії, участь у релігійних обрядах залишалася неможливою, загалом життя перемогло бюрократичні перепони. Традиції святкування Великодня збереглися, хоч і трансформувалися під впливом нових умов. Люди продовжували ходити до церков, фарбувати яйця, пекти паски, навіть попри обмеження, що накладала радянська влада.

Попри численні спроби радянської влади знищити релігійні свята, традиція святкування Великодня залишилася важливою частиною культурної ідентичності. Війна, репресії та атеїстична пропаганда не змогли знищити глибоке бажання людей святкувати цей день за старими традиціями.