А ви це знали? Які авто у СРСР називали "блатними" і чому

У Радянському Союзі автомобіль часто був не просто засобом пересування, а й символом статусу, ознакою належності до певної касти та, нерідко, результатом тривалого очікування або "правильних зв’язків". Існувала система черг, обмежених квот і жорсткого розподілу. Простим громадянам доводилося роками чекати на доступний базовий транспорт, передають Патріоти України.

А от представники радянської номенклатури – партійні робітники, силовики, керівники підприємств – мали зовсім інший досвід. OBOZ.UA розповідає, які "блатні" автомобілі існували в СРСР.

ЗІЛ-4104

• Кому належав: генеральні секретарі, члени Політбюро, вищі міністри.

Це був не просто автомобіль – це була фортеця на колесах. Величезний, важкий, потужний і неймовірно комфортабельний ЗІЛ-4104 був спеціально спроєктований для першої особи держави та його найближчого оточення.

Лімітована кількість, бронювання, двигун V8, шкіра, дерево і повна тиша всередині – усе це робило його недосяжним для звичайної людини. Такі машини не продавалися і не передавались у спадок – вони належали державі й обслуговували виключно керівну верхівку.

ГАЗ-13 "Чайка"

• Кому належав: міністри, генерали, директори великих заводів.

Ця розкішна машина стала символом радянського "вищого класу". Хоч вона й була менш помпезною, ніж ЗІЛ, але все ж залишалась недосяжною для пересічного громадянина. "Чайка" виглядала як щось середнє між американським лінкольном і типовим радянським авто: обтічні форми, хром, величезний салон. Зазвичай її використовували для офіційних поїздок, урочистих подій або як службовий транспорт для еліти.

ГАЗ-14 "Чайка"

• Кому належав: секретарі ЦК КПРС, дипломати, керівники великих держструктур.

На зміну моделі ГАЗ-13 прийшла ГАЗ-14, ще комфортніша, технологічно досконаліша і дорожча. В ній уже були електросклопідйомники, гідропідсилювач керма, автоматична коробка передач, кондиціонер – усе це здавалося космічним для радянської автопромисловості. Але така "Чайка" знову ж таки була доступна лише для обраних. Автомобіль мав особливий статус – часто його використовували під час прийому іноземних делегацій.

ВАЗ-2103

• Кому належав: директори підприємств, чиновники середньої ланки, інженери з "допуском".

Хоч це й не преміум-клас, але в умовах СРСР ВАЗ-2103 був "машиною мрії" для багатьох. Покращена версія "копійки" (ВАЗ-2101) мала більш потужний двигун, багатший інтер’єр, хромовані елементи, стильну передню панель. Його часто називали "радянським мерседесом". Але навіть така машина вимагала або величезної черги, або впливових зв'язків.

ГАЗ-24 "Волга"

• Кому належав: КДБ, вищі чиновники, обрані директори.

У стандартному виконанні "Волга" була доступна лікарям, інженерам, іноді навіть таксистам. Але існували особливі версії – чорні, з "особливими" номерами (наприклад, з однаковими цифрами), з V8 під капотом або з посиленими шасі. Такі машини миттєво впізнавали на дорозі. Якщо в потоці з’являлась чорна "Волга" з номером типу "00-01 КГБ" – їй поступались усі. Ці авто асоціювались із силовими структурами, владою та "недоторканними".

У радянському суспільстві слово "блат" означало не просто зв’язки – це був квиток до дефіцитного світу, де все розподілялося не за грошима, а за доступом.