Археологи дивом випередили мисливців на металобрухт: У Дунаї знайшли вантаж античного торгового корабля, якого вистачило б аби озброїти цілу армію

Понад дві тисячі років тому на території сучасної Австрії на річці Дунай затонув корабель, який перевозив велику кількість заліза. Археологи зʼясували, що цей "іржавий скарб" складається з 500 залізних брусків - це найбільше сховище стародавнього заліза, яке коли-небудь було виявлено в Європі. Водночас кількості металу вистачило б для озброєння цілого війська, передають Патріоти України з посиланням на Live Science.

Таку колекцію знайшли у 2019 році, коли працівники, які видобували гравій із річки поблизу села Дейнхам, помітили кілька незвичайних залізних предметів з двома кінцями та повідомили про них австрійську службу охорони памʼяток.

"Це справжнє маленьке диво, що найбільша масова знахідка доісторичних залізних брусків у Європі не потрапила до торговців металобрухтом", - сказав у своїй заяві Петер Требше, археолог з Інсбруцького університету в Австрії.

У дослідженні, яке опубліковане 21 вересня у журналі "Antiquity", Требше та співавторка Маріон Берранжер, археологиня з Технологічного університету Бельфор-Монбельяр у Франції, детально описали свій аналіз надзвичайної колекції стародавнього заліза, що датується III-II століттями до н. е.

Серед сотень фрагментів заліза, вилучених з гравійних відвалів, Требше та Берранжер виявили 193 цілі залізні бруски та 307 неповних брусків, що загалом становить 500 брусків, які століття тому загубилися у водах Дунаю. Загалом прутки мали довжину 28,5 сантиметра і вагу близько 2 кілограми. Загальна вага колекції складає майже одну тонну.

Водночас залізні прутки з Дейнхема не були готовою продукцією. Навпаки ці двогранні напівфабрикати, які іноді називають злитками, були грубо обробленими проміжними виробами, з яких коваль пізніше мав би викувати інші предмети.

Таких напівфабрикатів вистачило б для виготовлення близько 500 мечів, сказав Требше.

"Заліза з Дейнхама вистачило б, щоб озброїти велику групу воїнів", - додав він.

Через те, що залізо знайшли під час видобутку гравію за допомогою екскаватора з великим ковшем, первісний контекст археологічної знахідки було зруйновано. Внаслідок цього археологи не змогли зʼясувати, як метал опинився в Дунаї.

"Не можна виключати можливість ритуального поховання", - написали дослідники у своїй роботі, але "більшість досліджень річкових знахідок дійшли висновку, що залізні бруски - це втрати, що сталися під час транспортування".

Требше наголосив:

"Неймовірно, що в пізній залізній добі таку велику кількість заліза було перевезено одночасно і що вона була доступна в рамках однієї обмінної операції. Ця знахідка свідчить про зростання потужностей виробництва заліза, яких було досягнуто в III–II століттях до н. е. в регіоні Дунаю".