Археологи знайшли докази, що Понтій Пілат був реальною історичною постаттю

Археологи виявили на узбережжі Ізраїлю стародавнє римське місто Кесарію Приморську, що розташоване лише за 45 км на північ від сучасного Тель-Авіва. Тутешні руїни та артефакти є одними з найчіткіших фізичних доказів існування конкретних людей, місць та подій, описаних у Біблії. Про це пише Daily Mail, передають Патріоти України.

Серед найважливіших відкриттів — камінь Пілата, перший прямий археологічний доказ того, що посадовець, який головував на суді над Ісусом, був реальною історичною особистістю.

Цей артефакт був знайдений у червні 1961 року під час розкопок римського театру. Різьблена вапнякова плита спочатку була частиною присвяти імператору Тиберію Цезарю та називає Понтія Пілата «префектом Юдеї».

До цього відкриття про Пілата було відомо лише з письмових джерел, зокрема з Нового Завіту та коротких згадок єврейського історика Йосипа Флавія та римського письменника Тацита.

Збереглася лише частина напису на камені, на якому написано: «Цьому Божественному Августу Тіберію Понтій Пілат, префект Юдеї, присвятив це». Оригінальну вапнякову реліквію з того часу було перенесено на зберігання до Музею Ізраїлю в Єрусалимі, а її репліка зараз знаходиться в археологічному парку в Кесарії.

Напис датується періодом, коли Пілат служив намісником, між 26 і 36 роками нашої ери, тією ж епохою, описаною в Євангеліях. У Євангелії від Луки сказано: «У п’ятнадцятий рік царювання кесаря Тиберія, коли Понтій Пілат був правителем Юдеї, а Ірод — тетрархом Галілеї».

Пилат згадується в Біблії щонайменше 50 разів, зображений як римська влада, яка зрештою видала Ісуса на розп’яття.

Після того, як Кесарію зруйнували мусульманські війська в 1265 році, це місце залишалося практично недоторканим протягом століть. Лише невелика кількість мешканців використовувала руїни як рибальське село, поки історичне значення міста не було визнано у 20 столітті.

З початку розкопок у 1950-х роках дослідники виявили тут споруди римської епохи, включаючи палац губернатора та преторій, що відображають судову систему, описану в Новому Завіті.