Бариста заробляє більше за науковця: У мережі розгорілася дискусія через сенс вищої освіти в Україні

Питання вчителя інформатики Григорія Громка щодо доцільності вищої освіти в Україні викликало дискусію в одній із соціальних мереж. Зокрема, він поцікавився, чому випускник університету, який має червоний диплом магістра і був переможцем студентських олімпіад, йде працювати баристою. Крім того, освітянин звернув увагу на те, що немає точних даних щодо кількості випускників вишів, які працюють за отриманою спеціальністю. Допис Громко розмістив у Facebook, передають Патріоти України

"Випускник університету – магістратура, з червоним дипломом, переможець студентських олімпіад, працює баристою. Запитання: який сенс вищої освіти в Україні? Мені починають розповідати про "соціалізацію", "налагодження горизонтальних зв'язків", "випускник не зобов'язаний", але ніхто не говорить про те, скільки випускників українських вишів працюють за здобутою спеціальністю", – написав освітянин.Українці висловили своє бачення з цього приводу. Зокрема, багато хто розповідав, що науковці, лікарі, юристи мають значно менші зарплати, ніж працівники кавʼярень.

"По закінченні коледжу молодому фельдшеру запропонували роботу в обласному центрі на швидкій. Зарплата включала в себе спроможність зняти кімнату й харчуватись раз на добу, не купуючи ні одягу, ні.... Як вважаєте, погодився випускник?"."У нас це такий собі карго-культ. Хоча для безлічі професій вища освіта взагалі не потрібна. Але ж "що люди скажуть" працює".

"Думаю, справа не в освіті, а у вакансіях та зарплатах для спеціалістів після випуску. Середня зарплата помічника адвоката або юриста – 15 тисяч. І, на мою думку, це не дуже хороший показник".

"Зараз баристою навіть доценти не проти бути, бо ті рази в 2-3 більше заробляють, не залежачи від контингенту студентів"."А чому ви вважаєте, що людина з великою кількістю дипломів не може бути баристою? Уявляю, що ця людина є дуже крутим баристою, оскільки він підходить до своєї роботи з усім багажем софтскілів, набутих під час перебування у вищій школі. Не кажу вже про те, що, можливо, для багатьох із нас варто було б відмовитися від своєї роботи чи посади у вищій школі і зайнятися тим, що може дати більшого щастя"."У мене було багато випадків, коли мої студенти, які навчалися на підвищену стипендію, розумні та відповідальні, в якийсь період кидали університет, технічні спеціальності після 3 курсу або вже після закінчення і йшли навчатися на кухаря, в танці, працювати баристою та ін. Певно тоді, коли слабшав тиск батьків. І були собі щасливі у своєму власному виборі. І це чудово. Краще, ніж поступово емоційно вигоряти в університеті, НДІ, школі та ін.".

"Оператор виробничої лінії на кондитерській фабриці в Києві заробляє 40 тисяч грн на місяць. А ну, вчені, похваліться, у кого з вас виходить заробити по сорок тисяч кожен місяць?". "Ну знаєш, диплом не за плечима носитимеш", "Знаєш, є таке прислів'я: все, що не робиться, усе на краще", "Та хто його зна, що воно буде", "А раптом воно так повернеться, що тобі знадобиться" – основний арсенал аргументів батьків і родичів, які я чув після того як кілька разів заявляв, що йду з магістратури. Мій контраргумент: "А раптом завтра інопланетяни завоюють Землю?". Вони, звісно, не сприйняли всерйоз".