У багатьох домівках досі зберігається радянська звичка — відкладати найкраще «на потім». Новий одяг роками висить у шафі, дорогий посуд дістають лише на свята, а приємні покупки бережуть для якогось особливого дня, передають Патріоти України.
На перший погляд, це звичайна ощадливість. Однак така поведінка може бути пов'язана з установками, які сформувалися ще в часи СРСР.
За радянських часів дефіцит був частиною повсякденного життя. Багато речей було складно придбати, тому їх берегли, боячись зіпсувати або втратити. Так з'являлася логіка: нове плаття — для особливого випадку, хороший сервіз — тільки для гостей, дорогі солодощі — на свято.
Водночас людей привчали постійно чекати кращого майбутнього. Сьогодні потрібно працювати, економити й терпіти, а справжнє життя нібито почнеться пізніше.
Ця установка може зберігатися й зараз. Людина відкладає відпочинок до завершення всіх справ, подорожі — до кращого фінансового становища, покупки — до «правильного моменту», а турботу про себе — на невизначене майбутнє.
Проблема в тому, що ідеальний момент може так і не настати.
Тому справа не лише у старому сервізі чи одязі, який роками лежить у шафі. Глибша проблема — у звичці постійно відкладати власне життя на потім.
Іноді користуватися красивими речами, відпочивати та дозволяти собі маленькі радощі зараз — це не марнотратство, а спосіб не перетворювати все життя на нескінченне очікування кращих часів.
Археологи вперше встановили ім’я математика й астронома цивілізації мая, який жив у VIII столітті. Його звали Сак Тан Вааш, що перекладається як «Білогрудий Лис». Ім’я вдалося розшифрувати під час дослідження написів у стародавньому місті Шультун у Гва...
Командир 20-ї окремої бригади безпілотних систем «К-2», Герой України та повний кавалер ордена Богдана Хмельницького Кирило Верес розповів про своє грошове забезпечення. В інтерв’ю «Українській правді» він розповів, що нині отримує 101 тис. грн на міся...
