Білоруси пригадали, як разом з литовцями, поляками та українцями завоювали Москву і повернули Смоленськ з-під окупації

Одним із приводів для війни стала боротьба короля Речі Посполитої Сигізмунда ІІІ Вази за шведську корону. У 1600—1611 Річ Посполита вела війну зі Швецією за естонські землі. Московський цар Василь Шуйський уклав союз зі Швецією. Великий князь Литовський і король Польщі Сигізмунд ІІІ Ваза вступив у війну з Московським царством.

У 1610 році московське військо було розгромлено армією Речі Посполитої в битві при Клушино, армія ВКЛ і Корони оволоділа Москвою і полонила Шуйського. Після скинення Василя Шуйського влітку 1610 р. московський уряд (семибоярщина) визнав Владислава, старшого сина Сигізмунда III, московським царем і чеканив від імені «Владислава Жигимонтовича» монету. Владислав православ'я не прийняв, до Москви не прибув і формально зведений на царство не був. До 1634 він продовжував користуватися титулом Великого князя Московського.

Однією з центральних подій цієї війни також стало повернення Смоленська до складу білоруської держави. 13 червня 1611 року після 20-місячної облоги Смоленськ повернули до складу ВКЛ.

Як писав російський історик Л.М. Енгельгард, «до XVIII століття смоленське дворянство називало себе шляхетством, смоленські шляхтичі вважали за краще читати польські книги і брати собі дружин із Польщі (малися на увазі землі Речі Посполитої обох народів – спільної держави поляків та білорусів). За імператриці Ганни Іоанівни польські книги на Смоленщині були заборонені, за володіння ними били батогом і висилали до Сибіру; заборонені були також шлюби з польками; однак смоляни дружин із Росії, як і раніше, не брали, віддаючи перевагу шлюбам у своєму середовищі».