Боню знайшли в полі: У селі на Житомирщині родина взяла до хати незвичну тваринку (фото, відео)

В обійсті Любові Скокун у селі Ясопіль Вільшанської громади, що на Житомирщині, живе дитинча дикої козулі. Тваринку, знесилену та хвору, жінка знайшла у полі за хатою і прихистила, аби виходити. І тепер називає її своїм дитятком. Про це повідомляють Патріоти України із посиланням на «Суспільне».

«Вона була дуже малюсінька. Коли я її побачила, вона була мокра і вся тремтіла, адже тоді такі сильні зливи були. Вона майже помирала. Мені так шкода її стало, що вона замерзає, що серце краялося. Я зняла із себе куртку, закутала тваринку в неї і принесла додому. І ось – ми її виходили. Тепер вона здорова і живе разом із нами», – пригадала день, коли знайшла козеня, Любов Скокун.

Рятівниця козеняти розказала, що тваринку назвали Бонею. Таке прізвисько дала онука жінки – Ніколь. Адже вони подружилися і щодня граються разом, бігають подвір'ям. Також козеня любить, коли її чухають за вухами.

Зі слів Любові Скокун, Боню годують молоком. Проте вона може їсти все, що захоче. «Їсть все, що даємо. Спершу листочки скубала, в основному, із троянд. Власне, й досі до лих ласа. Листя із винограду також їсть, із груші, яблуні, сливи та інших дерев. Ще до курей ходить, але, в основному, молоко п'є. У нас вдома є коза, яка дає півтора літра молока, то їй вистачає», – розповіла Любов Скокун.

Жінка сказала, що Боня живе у літній кухні. Перші два тижні їй облаштували місце у будинку разом із господарями. Любов Скокун пригадала, що за цей час козеня одного разу втекло.

«Втекло один раз, але повернулося. Їсти захотіло і прийшло. Ми його кликали-кликали, а воно не відгукувалося. Сховалося десь. Ми вже, було, подумали, що не повернеться. Думали, як пішло, то, нехай собі живе у дикій природі. Значить, там краще. Але невдовзі повернулося. Стояло за хатою і жалібно плакало» ,– розповіла жінка.

Любов Скокун каже, поки тварина самостійно не зможе прогодуватися і рятуватися від хижаків, не пускатиме її за межі двору. «Зараз Боня, видно, не налаштована нікуди йти. Та й ми стали пильніші: не випускаємо її. Якби тваринка більшенька була, то нехай би собі йшла. А так вона ще маленька і не зможе самостійно жити у природі. Шкода буде, як піде. Воно таке довірливе. Собаки можуть кудись погнати та й ще загризти. Хвилюємося за Боню, як за рідне дитя. Бо так і є: воно нам як наше дитятко», – сказала Любов Скокун.