Згідно із заповітом, найбільш близьким соратником Гітлер вважав Бормана, а також міністра кабінету міністрів Шахта. Кожному з них було доручено розпоряджатися спеціальними грошовими фондами Гітлера в разі його смерті. Вони мусили мати доступ і до так званого «золота Гітлера» - цінностям, імовірно вивезеним в основному в країни Латинської Америки. Єві Бранун передбачалося також передати кілька рахунків у Швейцарії і Бразилії в разі смерті її коханця.

Карл Ламарк, один з дослідників заявив, що заповіт планується виставити на аукціон після всебічного вивчення та повного підтвердження його автентичності. Поки ж будуть опубліковані лише окремі фрагменти документа.

Пізніше Гітлер повністю відмовився від передачі своїх прав Борману, а безпосередньо перед взяттям рейхсканцелярії Червоною Армією наказав заарештувати Бормана як зрадника.