"Брами пекла" в Саудівській Аравії: Археологи довели, що містичні кам'яні утворення посеред моторошної пустелі, справа людських рук 9000-річної давнини

Археологи виявили сотні загадкових кам'яних утворень, прихованих у Харрат Хайбар, великому лавовому полі на північному заході Саудівської Аравії. Вони розкривають сліди доісторичної присутності людини, що датуються 9000 років тому, передають Патріоти України з посиланням на Daily Galaxy.

Зазначається, що Харрат Хайбар називають "брамами пекла" через вулканічні шрами та пустельну місцевість. Завдяки супутниковим технологіям вдалося з'ясувати, що цей ландшафт був сформований ранньою людською діяльністю. Проте багато з цих споруд не піддаються однозначному поясненню.

У виданні нагадали, що ці знахідки були вперше проаналізовані в дослідженні професора Девіда Кеннеді з Університету Західної Австралії, опублікованому 2017 року в журналі Arabian Archaeology and Epigraphy. За даними NASA, остання вулканічна активність у Харрат Хайбар була зафіксована між 600 і 700 роками нашої ери. Тепер же вчені виявили неспростовні докази того, що тут колись жили і процвітали неолітичні народи.

З'ясувалося, що будови здебільшого збудовані з вулканічного каміння, видобутого безпосередньо з навколишнього середовища. До них відносяться примітивні села, складні кам'яні огорожі і більш загадкові форми, відомі як "пустельні повітряні змії" і "ворота".

Вчені вважають, що стародавні люди могли використовувати ці споруди для спрямування, вилову та управління тваринами, можливо, закладаючи основу для ранніх методів випасання худоби. Їхня орієнтація і розташування вказують на глибоке розуміння ландшафту, руху тварин і колективного планування.

У виданні поділилися, що вчених найбільше спантеличили так звані "ворота". Згори вони нагадують польові ворота, звідки й походить їхня назва.

"Ворота" побудовані на вулканічних куполах, деякі з яких колись були активними. Вони складаються з грубо зібраних невисоких кам'яних стін.

За словами Кеннеді, ці "ворота" можуть бути найстарішими штучними спорудами в Харрат Хайбар. Проте вчені досі не дізналися, яку функцію вони виконували.

"Вони не схожі на споруди, в яких могли б жити люди, і не схожі на пастки для тварин або місця для поховання трупів", - розповів Кеннеді.

Доктор Г'ю Томас із Сіднейського університету в розмові з журналістами поділився, що в епоху неоліту Харрат Хайбар був значно зеленішим, і ним переміщалися справді численні групи людей і стада тварин. Нині ж ці території стали пустелею.