Брудна робота під землею: Яка заробітна плата у жінок на тяжкій роботі у шахті

Робота в магазині — це весь день на ногах, один вихідний і вираховування відсотків із заробленого. Куди спокійніше — працювати в шахті, говорить мешканка Кривого Рогу. Не називаючи свого імені, вона відверто розповідає НВ про особливості роботи під землею.

Репортер НВ Саша Горчинська поспілкувалася з українкою, яка багато років працює сигналісткою на шахті Гвардійська в місті Кривий Ріг. Співрозмовниця побажала залишитися анонімом і розповіла про специфіку своєї роботи, зарплату, рівень життя і нещасні випадки на виробництві.

Про шахту

Я живу в місті Кривий Ріг і працюю на шахті Гвардійська. Моя посада називається стовбуровий підземний або підземний сигналіст. Наша шахта зараз завглибшки 1.430 м, планується, що копатимуть і далі.

Робота полягає в тому, що потрібно регулювати рух транспортного ліфта стовбуром шахти. Тобто це такий ліфт, який рухається вниз. Називається він кліть.

Стовбур шахти — вертикальна гірнича виробка, яка має вихід на поверхню, а також опускається глибоко вниз. Уздовж цього стовбура здійснюються перевезення: це перевезення персоналу і робітників шахти, а також вантажні, допоміжні.

Кліть — велика, двоповерхова споруда. На кожному поверсі — по 40 осіб, і ми доправляємо їх у шахту. Вантажимо їх нагорі. Там працює поверховий сигналіст — це теж жінка, вона закриває за людьми решітки в кліті. Ще нагорі працює машиністка: вона опускає цю кліть вниз на канатах, регулює рух. Моя ж робота — задати їй мету. Наприклад, зазначити, що кліть прямує на 1.270 м.

Поверх у шахті називається «горизонтом», кожен з них — 80 м. Кінцева зупинка — 1.430 м. Тобто я фіксую, на який поверх опускається кліть, зв’язуюся з машиністкою. Ми опускаємо кліть донизу, потім я натискаю «Стоп», даю дозвіл людям вийти.

Про графік і умови роботи

Ми працюємо позмінно. Три дні вранці, потім — два вихідних. Потім три дні вдень, два вихідних. Ну і три дня ніч, і два вихідних після. Тобто графік — три через два.

Коли людей звозять на роботу вниз, вони розходяться по своїх робочих місцях. А ми займаємося іншою роботою. Є, наприклад, вагонетки — маленькі вагончики, які навантажуються бетоном, шлакоблоками або чимось іще, тобто матеріалами, необхідними для робітників у шахті. Все це опускається вниз на кліті, і моє завдання — «зловити» цю вагонетку і витягнути на потрібному поверсі. Ось так я працюю цілими днями.

Робота в шахті вважається небезпечною з кількох причин. По-перше, через те, що це великі перепади тиску. Як в літаку, тільки ти не піднімаєшся, а опускаєшся. До прикладу: коли поринаєш у шахту в кліті, закритий пакет з насінням від тиску надувається, як вакуумний. Вуха закладає.

Крім цього, в шахті іноді може щось обвалитися, тому бувають смертельні випадки. Цьогоріч уже стався один такий інцидент: на початку квітня загинув молодий хлопець, 29 років, тому що на нього обвалилася погано закріплена металева конструкція. Ще одного робітника шпиталізували.

У шахті може щось обвалитися, тому трапляються смертельні випадки

Зазвичай нещасні випадки в шахті трапляються через неуважність. Потрібно дотримуватися техніки безпеки. Всі правила тут, як то кажуть, написані кров’ю. Ну і, звичайно, ще важливо пам’ятати про умови роботи: у нас усе ще з радянських часів, щось вже прогнило, ремонт ніхто не робить. Звісно, наші умови не можна порівнювати з тими, в яких працюють шахтарі за кордоном. Робітники нашої шахти були, наприклад, в Швеції: кажуть, там і жінок немає на такій роботі, і зарплата набагато вища, ніж у нас.

Стовбур шахти дуже брудний, там протікає вода. Тому ми обов’язково одягаємо на себе каску, ліхтарик, акумулятор. Видають нам і спецодяг: раніше це було що попало, зараз — однакові робочі костюми. У шахті, як в печері, температура постійно тримається на рівні 14−15 градусів тепла. Зверху на це все ми надягаємо «гуму» — плащ, чимось схожий на ті, які носять рибалки, тому що в шахті по стовбуру тече вода.

Про робітників і робітниць

Внизу працюють переважно чоловіки. Сигналісти ж — тільки жінки, машиністи — теж жінки, ще з жінок у нас — медсестра. Цього року жінок набрали на буровибухові роботи, чого раніше не було, і на відкачування води з шахти. [Такі професії, як: підривник, стовбуровий, який зайнятий подаванням вагонеток в кліть вручну, чистильник з очищення бункерів, бурильник йінші раніше входили в список «заборонених» для жінок професій, який Кабмін скасував в 2019-му].

Ті, хто працює підривниками, в основному займаються підрахунками: надходять ящики з вибухівкою, і ці жінки рахують, скільки, чого і куди видати. Жінки, які займаються відкачуванням води, не роблять цього вручну, це все — на пульті керування. Кнопку натиснули — воду відкачали. Тож нічого складного в цих завданнях немає. Чоловіки, звісно, зраділи, коли взяли більше жінок.

Взагалі у нас працює багато молоді: здебільшого ще й 30-ти немає. А у тих, хто старше, діти закінчували університети, і тепер — де вони? У нас на шахті працюють. Тому що графік три через два всіх влаштовує, крім того, є соцпакет, дають відпускні та оздоровчі, для дітей — літні табори, санаторії, ну, стабільність ще, звісно. Та й на пенсію якомога раніше можна піти.

У магазині, наприклад, спробуй попрацюй: весь день на ногах, один вихідний, з зароблене ще й відберуть, хоча зарплати, може, більші, але нервування менше.

Про роботу під час карантину

Під час карантину чимало людей позбулися роботи, а ми — як працювали, так і працюємо, на нас це не дуже позначилося. Ну і щодо дотримання норм особистої гігієни — у нас і так все це було ще до вірусу, і рукавички, і маски.

Є соцпакет, відпускні та оздоровчі

На роботу і з роботи нас доставляє розвозка. Щоправда, до карантину ці розвезення були безкоштовними, а після їх чомусь вирішили зробити платними. Нібито через те, що «дорого» обходиться пальне чи ще щось там. Тож тепер з наших зарплат вираховуватимуть по 90 грн щомісяця за те, що нас возять на роботу. Однак це рішення не керівництва нашої шахти, а тих, хто «вище». [шахта Гвардійська разом з іншими шахтами в регіоні входить в Криворізький залізорудний комбінат, найбільше в Кривбасі і в Україні підприємство з видобутку залізної руди підземним способом].

Громадським транспортом, звісно, можна діставатися, якщо це нечасто. А якщо потрібно їхати на ранкову зміну, то вже о 5:30 я стою на зупинці, а о 6-й вже маю бути на роботі. Увечері робочий автобус забирає нас о 23:30, і десь о 00:10 я вже вдома.

Про оплату праці

Я отримую за таку роботу трохи менше 6 тис. грн. Для порівняння, моя знайома працює на заправці, заливає бензин. Так, вона отримує більше, але, коли додому приходить, сама собі не рада — дуже стомлюється. Так, це маленька зарплата для такої роботи.

Взагалі все залежить від посади. Шахтарі, які працюють внизу, можуть отримувати до 23 тис грн. Деякі з цього кепкують, але за мірками Кривого Рогу це — великі гроші. Отже, щоб зорієнтувати вас у цінах: квартиру-«однушку» в нашому місті, звісно, не в центрі, можна купити за $5 тис., «двушку» в новобудові — за $12 тис.

Так, іноді шахтарі страйкують, не тільки на нашій шахті, а й на інших. Але мені відомі випадки, що тим, хто зважився на страйк, керівництво влаштовувало такі умови, що вони просто звільнялися.

Про слабких і сильних

Я б не сказала, що моя робота є важкою. Вона вимотує і брудна, це дійсно так. Потрібно постійно бути пильним. Ось приїхала кліть, потрібно не спускати з неї очей, дивитися за людьми, поки їдемо з ними під землю, щоб ніхто не висунув руку або голову і не травмував себе. Це все — відповідальність. А фізично — ні, не дуже важко.

Є професії і складніші за мою. Ось іноді дивлюся, як жінки з лопатою кладуть асфальт: стоять уздовж дороги з цими відрами, віниками, дихають випарами, смолою… Або, скажімо, жінки, які працюють на залізниці шпалоукладницями. Для мене це — капець. А в мене не складна робота. Головне — бути уважною і дотримуватися техніки безпеки.

Ось, кажуть, що слабка стать — це жінки. Ні, я б так не сказала. Це чоловіки — слабка стать. Жінку ще спробуй скривди. Як казала Вєрка Сердючка: «Можна тітку Свєту опустити, а вона встане, виплюне сніг і візьме за горло!».