Буде удар? "Платіжки скоро нагадають про обіцянки "кінця епохи бідності", - Волошина

"До протестів проти капітуляції долучається все більше людей. Останні заяви влади змусили багатьох усвідомити: розмови про залишені бойові позиції сьогодні - це більш вагомий аргумент, ніж абстрактна "торгівля на крові", про яку розповідали вчора", - пише у своєму блозі Лариса Волошина, передають Патріоти України, і продовжує:

"Прямо на наших очах соціальна база протесту розширюється за рахунок підприємців, аграріїв та інших верств занепокоєного населення. Зі дня на день платіжки нагадають про обіцянки "кінця епохи бідності". Вже настав момент, коли недалеко від владного трону знайдені нові винуватці фінансових негараздів народу. І тут влада вирішує зайти з козирів. Міністр закордонних справ України Вадим Пристайко повідомив громадськість, що вибір у українців невеликий: або "формула Штайнмайєра", або "ми забираємо третину нашого бюджету з пенсій, зарплат, медичного страхування, переводимо це в мобілізацію нашої армії і намагаємося захистити себе без мирного процесу." Цю тезу міністра одразу ж підхопили росіяни.

Другим відкриттям, яке, безумовно, зробить наш уявний меркантильний добродій, буде тема безвізу. Це сьогодні глядачі телеканалу "Г + One" переконані, що можливість вільно подорожувати призвела до того, що мільйони українських гастарабайтерів "нікому не потрібні в світі". Але завтра, коли Європа буде змушена закрити кордони з Україною, мільйони аполітичних українців навряд чи будуть у захваті. Люди почнуть цікавиться причинами. І, що ж виявиться? Вони дізнаються, що через те, що владі кортіло якомога швидше провести вибори на Донбасі, ретельного аналізу злочинів, здійснених на окупованих територіях, не відбулося. Це просто неможливо зробити ані за півроку, ані за рік до виборів - як обіцяють нам соратники президента.

Тож, амністованими будуть майже всі. В результаті всі ті, хто п‘ять років дії безвізу боялися виїхати на підконтрольну територію, зможуть отримати біометричні паспорти. Яка кількість з них захоче відбудувати зруйнований ними ж регіон? Думається, що небагато. Тоді інше питання: Як довго європейські гуманісти протримаються перед тим, як заволати про скасування безвізу з Україною? Адже в той момент європейські кримінальні хроніки будуть рясніти репортажами про банди, які мають бойовий досвід та зберігають зв’язки із зоною, повною зброї та колишніх воєнних злочинців. Що скаже наш втомлений безвізом поборник примирення? Чи сподобається йому перспектива знову повернутися в часи, де немає ані віденської кави, ані приробітку на польській полуниці?

Є ще одна проблема, яка може перетворити прихильників президентської формули миру на критиків. Після виборів невеличка частина амністованих залишиться "пиляти" українські бюджетні кошти та допомогу спонсорів. Але ж всі, хто сьогодні тримає зброю не можуть бути "при ділі" в реінтегрованому ОРДЛО. Частина прощених бойовиків одразу ж роз‘їдеться по інших регіонах України. Поліцаї ніколи не залишаються поблизу свідків своїх злочинів. Невдовзі кияни, одесити та харків’яни отримають шанс побачити "лезгінку переможців" на головних площах своїх міст. Невирішене питання із відокремленням злочинців від тих мешканців бандитських утворень, які не здійснили жодного злочину перед Україною і самі були жертвами, призведе до того, що злочинцями почнуть вважати всіх.

Давайте уявимо собі середньостатистичного обивателя, який бачить падіння рівня життя і чує постійні звинувачення у всьому "бандитів Донбасу", які заполонили країну, працювати не хочуть, або навпаки ладні працювати за копійки, чим позбавляють робочих місць місцевих. Пропаганда проти біженців у всіх країнах здійснюється однаково. І стоять за нею, як правило, російські спецслужби. Чи не призведе все це до росту соціального напруження та реінкарнації іншого російського пропагандистського міфу - про "дві України"? Сьогодні ніхто не дасть гарантію, що за рік-п‘ять, більшість громадян України не проголосують за поборників федералізації. Просто тому, що будуть дезорієнтовані саме економічними наслідками швидкої реінтеграції напівконтрольованих територій.

Російська задумка зрозуміла. Зіштовхнути українців лобами, налякати "пересічників" та рекрутувати на "Антимайдан" прихильників простих і незграбних "миротворчих" рішень. Але українська влада теж долучається до перемоги російських стратегів, забуваючи, що не може воююча держава роблячи цивілізаційний вибір, спиратися на громадян, які керуються виключно меркантильними інтересами. Що Зеленський буде робити, коли пробуджені страхом грошових втрат маси раптом усвідомлять, що примирення за кремлівським сценарієм коштувало їм дорожче, ніж продовження оборони? Проведе черговий марафон власного марнославства і спробує переконати, що збитки, то і є прибутки, а війна - це мир?

Розповіді про проплачених протестувальників, суцільну провину попередників та "АТО Пєтя нападьот" не в змозі конкурувати із "чуйкою", що в країні ось-ось закінчаться гроші. Чеченізація Донбасу тільки збільшить кількість незадоволених. Причому це будуть не просто незадоволені президентом чи його курсом. Знеціненою буде сама ідея цілісної України. От тоді Росія отримає те, чого і домагається - хаотизацію та громадянський конфлікт між різними регіонами і частинами соціуму. Почнеться війна всіх проти всіх. Єдине, що досі залишається незрозумілим: навіщо "УЗеленського" провокують повстання проти самих себе? Адже, коли патріоти поєднаються з соціально незадоволеними, а креативний клас зливається в єдиному протесті з радикалами - це і є Майдан. Той Майдан, про силу якого мав би знати президент України. Мав би. Якби в 2014 році у нього був не такий щільний гастрольний графік".