Найдорожчі страви в столичних ресторанах — це коктейлі, морепродукти і м'ясо. Бармен Ярослав готує елітний коктейль, у складі якого буде традиційна маргарита, пюре з маракуї, лимонний фреш, текіла, лід і сіль вікінгів.

Найцінніше в коктейлі — декор. Собівартість лише одного кактуса, який після використання йде в смітник, — пів тисячі гривень. Із наповненням напій стає коштувати майже дві тисячі. За словами бармена, не буває вечора, щоби не продали жодного кактуса.

До нашого рейтингу найдорожчих страв увійшли:

• Тартар з омара — 4794 грн;
• Стейк ваґю — 5000;
• Коктейль у кактусі — 1750;
• Краб — 25000.

Власники запевняють, що "накрутка" для ресторану — мінімальна.

Дорогим майже у всіх елітних ресторанах є мясо. Іноземне дорожче за національне. Так, американське коштує 500 гривень за сто грамів, а наше елітне — 200. Шеф Віталій Купрійчук, запевняє, що українці з кожним роком теж набираються досвіду і виробляють якісний продукт.

Утім клієнтів не бракує і на найдорожчі страви. У соцмережах обговорють сендвіч за 2200 гривень. Власники ресторану пояснювати, чому бутерброд стільки коштує, відмовилися. Але журналісти дізналися, що йдеться про найдорожче м’ясо в світі за назвою ваґю.

У шефа Тараса Шевченка яловичина ваґю привезена з Австралії. Родоначальники дорогих бичків та корів — японці. Там, за словами кухаря, відбірну худобу годують дорогим зерном, роблять їй масажі й напоюють пивом. Після такого раціону м’ясо стає надзвичайно м’яким.

Таких корів продають на аукціонах за сотні тисяч доларів і на кожну є паспорт із відбитком її ніздрів. Якби таку худобу вирощували в Україні, то не треба було б транспортувати яловичину через океан, а стейки були б дешевші.

Тарасові знайомі, каже, намагалися це зробити. Однак персонал ферми покрав дороге зерно і годував корів звичайним. А пива тварини навіть і не нюхали. Тож із вітчизняним ваґю не склалося.

М'ясо насправді тане в роті. Тому будемо сподіватися, що колись таки знайдеться спосіб його здешевшання, щоби воно не тягнуло на місячну зарплату більшості українців.