Через варварський вилов катастрофічно вимирає головний хижак морів та океанів

У 1975 році фільм Стівена Спілберга «Щелепи» викликав глобальну хвилю страху перед акулами. Але сьогодні саме ці хижаки стикаються з небезпекою, спричиненою людьми, передають Патріоти України з посиланням на видання Science News.

За останні пів століття чисельність акул і скатів у світовому океані скоротилася більш ніж на 70%. Сьогодні третина цих видів перебуває на межі зникнення — і головна причина надмірний вилов.

Основну загрозу становить масовий вилов: більшість акул гинуть не тому, що їх спеціально ловлять, а як прилов під час промислу інших морепродуктів. Ще частину — цілеспрямовано добувають для м’яса, шкіри, жиру або декоративних цілей. У деяких регіонах, зокрема в Азії, акул висушують, використовують у косметиці або продають на сувенірних ринках.

Біологічні особливості лише посилюють проблему: акули повільно ростуть, пізно досягають статевої зрілості й народжують небагато дитинчат. Наприклад, самки гренландської акули починають розмножуватись лише у 150 років. Через це популяції не встигають відновлюватись у відповідь на швидке зменшення чисельності.

Науковці з різних країн досліджують ситуацію — від польових експедицій у глибоководні порти Африки до використання дронів і підводних камер. Останній звіт МСОП об’єднав дані понад 350 фахівців із 158 країн. Вони з’ясували, що найбільше акул виловлюють у Індонезії, Індії, Іспанії, США та Мексиці. При цьому Євросоюз імпортує майже чверть світового м’яса акул і скатів. Зростає й попит на акул як джерело білка — особливо в регіонах, де запаси інших видів морепродуктів вичерпуються. Частину акул продають у межах експортної торгівлі, частину споживають локально. Наприклад, у Західній Африці акул сушать і продають як дешеву їжу.

У деяких країнах уже діють заборони на вилов або спеціальні регулювання. Так, у Французькій Полінезії після введення заборони у 2006 році кількість акул почала зростати. У Мексиці рибалки переходять від вилову до участі в наукових проєктах і екотуризмі.

Туризм, пов’язаний з акулами, щороку приносить понад 300 мільйонів доларів, і ця цифра зростає. Це свідчить, що збереження акул може бути не лише етичним, а й економічно вигідним.

Інформаційно-просвітницькі кампанії також впливають на споживачів. Завдяки зусиллям громадських організацій, таких як WildAid, у Китаї значно знизилося споживання акулячих плавників, а сама практика їх відрізання нині заборонена у багатьох країнах.