Чернігівець самотужки спалив ворожу техніку коктейлями Молотова, за це окупанти розстріляли його в будинку

Попід руки експерти-криміналісти, слідчі та прокурори ведуть пані Людмилу, яка має упізнати свого єдиного сина - 26-річного Сергія Кряжа, звичайного будівельника, який став героєм. Про героїчну боротьбу в ТСН, передають Патріоти України.

«Це героїчний вчинок. Я навіть не здогадувався, що він буде таке робити. Звичайний хлопець, працьовитий, добрий», - розповідає його знайомий Тарас.

Він каже, у котеджному містечку в Ірпені хлопець працював будівельником. Сам він родом із Чернігівщини. «Років зо три тому познайомився. Тут ще все будувалося і мені треба було покривлю зробити і ніхто не хотів лізти, боялися, а Сергій погодився, так і познайомилися», - розповідає Тарас.

У перші дні війни переважно всі мешканці звідси виїхали. Тарас теж поїхав і закликав Сергія виїжджати. «Всі йому казали евакуюйся. Одного разу він пішов евакуюватись до романівського мосту. А там почався обстріл і це був той момент, коли американського журналіста вбили. І після того він повернувся і все», - розповідає Тарас.

Квартиру, де Сергій мешкав зі своєю дівчиною, зруйнували окупанти. Тож вони перебрались у котеджне містечко. Тут його і вбили за кілька днів після того, як хлопець підпалив російську техніку, по їхніх вікнах окупанти відкрили вогонь. Слідами від куль пронизана вся кімната - вікна, двері та стіни. Стріляли із сусіднього подвір'я.

«23-ого по обіді Сергій з дівчиною пішов за гуманітаркою, десь їх годину не було. Повернулись, а тут уже ці орки лазять. Почалась перестрілка, перепалка, як воно саме відбувалось, ну ніхто вам не скаже», - розповідають сусіди.

На підлозі в кімнаті набої, хлопець відстрілювався, у нього була рушниця. Та Сергій не вижив. Поховали загиблого просто у дворі, хрест збили із плінтусів. «Там було дуже жорстко, просто його розстріляли з балкона», - кажуть сусіди.

Микола каже, у перший день захоронити тіло Сергія не вдалося. Їх помітили росіяни, в будинок кинули гранати, в подвіря полетіли міни. «Наступного дня ми прийшли, вони думали, що ми залишимося там, вони кинули дві гранати. Розстріляли повністю весь цей будинок», - розповідають знайому загиблого.

Під обстрілами лише в цьому районі Микола з чоловіками поховав зо 20 цивільних. Забрати тіло сина мама Людмила приїхала із Чернігова. «Я просила, молил, синулічка, не лізь, ховайся, бережи себя. А він говорив, що мама, у нас 2 танки російські недалеко, і росіяни там», - розповідає жінка.

Про те, що її син самотужки піде нищити техніку окупантів, каже, не могла навіть подумати, але її серце відчувало щось недобре. «Він нічого не сказав, але це в душі у мене постійно. Почуття тривоги сиділо. Коли я сюди приїхала, мені хлопці сказали, що він спалив танки», - зі сльозами розповідає жінка.

Мати Сергія тиждень чекала на ексгумацію тіла сина. Слідчі садять її на стільчик біля могили і закривають ворота від зайвих очей. Тим часом інша група експертів обстежує кожен сантиметр цієї ділянки. Збирають речові докази - воєнних злочинів росіян. Оглядають будинок, де загинув Сергій, та місце звідки стріляли загарбники. Лише в Ірпінській громаді вже провели ексгумацію понад 270 тіл.

«На сьогодні вже 8 адрес було, перша адреса, на яку ми виїхали там, залишились група там, сказали сусіди і особи, що там понад 4 тіла. Тобто зараз люди приїжають і повідомлення надходять, і надходять про те, що є тіла. Ми щойно шли і при дорозі просто видно, що скоріш за все могила», - розповідає заступник начальника відділу Офісу генерального прокурора Максим Бака.

Мати упізнала свого Сергія - його тіло відправлять на судомедичну експертизу, а жінка ж чекатиме, щоби поховати сина і не знає, які пережити горе.