Мешканка Чернігова втратила сім'ю, коли російський літак скинув на приватний сектор міста декілька бомб і перетворив його на суцільні руїни. У цей трагічний день, 3 березня, загинув її 42-річний чоловік, 21-річна дочка зі своїм нареченим, а також 14-річний син і бабуся, передають Патріоти України.
Світлана Желдак та її матір дивом залишилися живими. Жінка розповіла "Суспільному" про ті жахіття, які спіткали її. Світлана ще й досі не може похоронити своїх рідних через постійні обстріли окупантів міста.
Жінка розповідає, що коли розпочались активні бойові дії вона з чоловіком і дітьми вирішили перебратися до будинку її матері, який здавався їй міцнішим, і мав би захистити від "Градів". Спершу родина ховалася у погребі, який був на подвір'ї, але через астму сина і постійні напади вони вирішили залишатися у будинку.
"В інтернеті прочитали повідомлення, що можна ховатися в будинку, але щоби були міцні несучі стіни, щоби не було в кімнаті вікон – тоді будинок захистить. У мами така кімната була. Ми там розмістилися всі на підлозі. Там і ночували. Але у сина таки астма алергічна, і на підлозі, де низько, там більше пилу і він також задихався. В той день він пішов до залу і сів на диван", - розповідає жінка.
У цей момент лунала сирена, але обстрілів не було чутно, розповідає Світлана. За її словами, ніхто з її рідні не почув звуку від польоту літака, який і скинув бомбу.
"Це був перший літак, але ми його не чули. Ніхто його не чув. Я пізніше спілкувалась із ще однією дівчиною з нашої вулиці, вони вижили, то теж казали, що літака не було чути. Їхній тато стояв на вулиці, він не чув також. Він тільки побачив, що літак скинув бомби на школу, і потім одразу скинув іще декілька бомб на наш провулок. Вулиці немає, там всі будинки зруйновані", - розповідає Світлана.
Російські війська обстрілюють і знищують будинки та мирних жителів України, фото / "Сумпільне" Від падіння бомби сім'я Світлани, а також її мама та бабуся опинилися під завалами."Я тільки почула легкий бум, і різко весь будинок завалився. Завалило нас дуже сильно. Чоловік був біля мене, буквально за метр. Донька і зять мій лежали на підлозі навпроти мене. Коли нас завалило, я могла дотягнутися лише до їхніх ніг. Торкалася їхніх ніг та просила, щоби вони трималися, бо це було дуже страшно. Я почула, як моя донька сильно заплакала, навзрид, її наречений був вже мертвий. Бо я чіпала його за ногу, відчувала, як вона здригається і я зрозуміла, що він вже вмирає. Я дуже просила доньку, щоби вона не плакала, зараз нас відкопають, бо вже чула людей, які нас почали розкопувати", - згадує Світлана.
Жінка змогла зателефонувати до знайомих і попросити про допомогу, та, на жаль, врятувати її дітей, чоловіка та нареченого доньки вже не змогли. "Я дуже кричала. Телефон був біля мене, я його намацала і почала телефонувати кому могла, щоби сказати, що нас завалило. Щоби швидше зреагували, щоби знали, в якому будинку. Наш друг знав, у якому будинку ми знаходимось. Він одразу зреагував і дуже швидко почалися розкопки. Але не витримала також дочка. Вона так плакала, я думала, що їй боляче, бо дуже сильно завалило, не знаю. Можливо, не витримало серце, бо вона так сильно кохала свого хлопця", - розповідає Світлана.
Жінка намагалася розмовляти з кожним, хто лежав під завалами поруч. "Чоловік мій також поруч був, також могла теж тільки доторкатися до його ноги і просити, щоби він тримався, бо його сильно привалило. Дуже. Тільки чула, що він задихався. А сина дуже сильно по голові вдарило. Його дістали, почали відкачувати, але серце не витримало, він помер також. Мене до них не пустили одразу. Вони досі ще в морзі", - каже Світлана.
За словами Світлани, літак російських військових скинув 4 чи то 5 бомб на провулок приватного сектору, де розташовано щонайменше 20 будинків, які пошкодили вибухівки. Ті будинки, де поряд впала бомба, повністю зруйновані.
Жінка дивується, як їй, її матері і ще їхній собаці вдалося вижити. "В Чернігові – там таке пекло. Там просто жах. Я молюся, щоби допомога була нашим хлопцям, які там зараз воюють. Я чекаю і молюся щоби це страхіття вже закінчилось, бо стільки людей, стільки горя читаю в інтернеті. І серце просто крається від того. Того, що я пережила: відчуваєш, як помирає твоя дитина – це я нікому не побажаю. Бо я тільки могла дотягнутися рукою і благати, щоб вона трималася", - каже Світана.
Жінка переїхала з Чернігова, але мріє про припинення війни. Вона досі не може попрощатися з рідними і похоронити їх. "Ми виїхали, я тепер дуже чекаю, щоби воно там закінчилося, бо мені треба поховати моїх рідненьких. Хоча би обійняти. Бо я так не хочу, щоби їх без мене поховали. Тому що мене навіть не підпустили у той момент, коли їх витягнули," - додала Світлана.
Одноразова державна допомога Зимова єПідтримка в розмірі 1000 грн надаватиметься українцям, які перебувають на території України, в тому числі дітям. Українці зможуть витратити отриману допомогу на оплату комунальних послуг, ліки, донати на ЗСУ, квитки...
Є випадки, коли військовозобов'язані українці, які перебувають за кордоном та зазначили це під час оновлення даних у застосунку "Резерв+", все одно отримують сповіщення, що вони порушили правила військового обліку. Цьому є просте пояснення, але розв'яз...