Чому люди можуть жити у Хіросімі та Нагасакі, але не в Чорнобилі - справа не лише у вибуху

Світ знає про три ядерні катастрофи, які призвели до неймовірних руйнувань та людських жертв. Мова йде про скидання атомних бомб на Хіросіму та Нагасакі, а також аварію на Чорнобильській атомній електростанції. Попри те, що за масштабами руйнувань Чорнобиль явно відстає від японських міст, але саме частина української території перетворилася на пустку, в той час як японці відбудували свої міста передають Патріоти України.

І справа тут не у тому, скільки часу минуло чи в трудолюбивості японців. Як пояснює IFLScience, справа навіть не стільки в самому вибуху, як в його наслідках.

"Малюк", "Товстун", та ядерний реактор

У серпні 1945 року, коли Друга світова війна йшла до свого завершення, Сполучені Штати Америки з різницею у три дні скинули дві ядерні бомби – "Малюк" та "Товстун" – на японські містами Хіросіма та Нагасакі. Внаслідок цього безжального удару загинули від 129 тисяч до 226 тисяч людей. Більшість жертв були цивільним. У багатьох же із тих, хто вижив, в наступні роки виявляли різноманітні важкі хвороби.

Те бомбардування було настільки жахливим, що лише одна згадка про цю зброю призводить до екзистенційного страху у будь-якої людини.

Внаслідок вибуху реактора на Чорнобильській АЕС в квітні 1986 року радіоактивна хмара накрила частину України, Білорусь, а також Росію. Загалом, як вважається, внаслідок вибуху а також ще впродовж тижня загинули близько 60 осіб. Однак, зважаючи на тотальну секретність в СРСР і те, як влада намагалася брехати про масштаби трагедії, жертв може бути значно більше.

Загалом же від наслідків вибуху загинули близько 4000 осіб, але тут враховані й ті, хто помер через десятиліття після аварії від хвороб, спровокованих опромінення. Всього ж радіоактивного ураження зазнали близько 600 000 осіб.

Але попри потужність тих вибухів, і в Хіросімі, і в Нагасакі зараз живуть люди. Натомість навколо ЧАЕС досі існує зона відчуження, де небезпечно знаходитися тривалий час.

Вся справа в радіації

Якщо пояснювати коротко – основна причина такої різниці у тому, скільки радіації було вивільнено під час вибухів. Але відмінність між Хіросімою та Нагасакі і Чорнобилем також у природі самих катастроф.

Бомби, скинуті на Хіросіму і Нагасакі, були підірвані далеко над рівнем землі, аби максимізувати потужність вибуху та збільшити зону ураження. Але такий вибух зменшив рівень радіації.

На противагу цьому, вибух у Чорнобилі, який був набагато меншим і стався на рівні землі, викинув в атмосферу в 400 разів більше радіоактивних матеріалів, а також залишив великі шматки уламків ядерного палива (частини реактора, забруднені радіацією) на місцевості.

Різниця також і в тому, скільки ізотопу урану-235 (U-235) використовувалося у бомбах, а скільки – на ЧАЕС. Більшість ядерних боєприпасів та реакторів використовують збагачений уран, що містить високу концентрацію U-235. Цей ізотоп утворює паливо для реакторів і є тим, що змушує бомбу вибухати.

Відбувається ось що: нейтрони розщеплюють атоми U-235, вивільняючи велику кількість енергії. Сам атом U-235, розщеплюючись теж вивільняє нейтрони, які розщеплюють ще більше атомів U-235, збільшуючи кількість енергії, що вивільняється. І такий процес триває в ланцюговій реакції.

Головна мета ядерно зброї в тому, щоб вибухнути, вивільнивши максимально можливу кількість енергії: тобто – якнайшвидше розщепити якомога більше урану. Оскільки вибух миттєвий, то не потрібно аж так багато урану, аби він був потужний. Зокрема, скинутий на Хіросіму "Малюк" містив 64 кілограми збагаченого урану.

Однак ядерний реактор не потребує отримання великої кількості енергії одразу . Там використовуються регулюючі стрижні для поглинання додаткових нейтронів, що дозволяє підтримувати ланцюгову реакцію поділу з меншою інтенсивністю, але набагато довше. Саме тому реактор потребує значно більшої кількості збагаченого урану – на Чорнобильській АЕС було близько 180 тонн палива.

Окрім того, на ядерній станції зберігається й відпрацьоване радіоактивне паливо, яке містило надзвичайно шкідливі цезій, йод та графіт.

Тож коли вибух відбувся на ЧАЕС він був підсилений не лише кількістю палива у реакторі, але й відпрацьованим радіоактивним паливом. І усе це здійнялося в небо, згодом осівши на навколишній території. Ці побічні продукти мають тривалий період напіврозпаду, що й робить їх такими шкідливими для людини і перетворює Чорнобильську зону на негостинну пустку.