Чому жінки в Україні все частіше втрачають волосся

29-річна Саша не очікувала, що її фото із залисиною, опубліковане в Threads, викличе таку реакцію. Десятки жінок написали їй, що вони також стикаються з алопецією, тобто облисінням.

"Мені жаль, що це так – це свідчить про те, що проблема набагато поширеніша, ніж можна собі уявити", – каже дівчина ВВС News Україна, передають Патріоти України.

Це підтверджують і трихологи – лікарі, що займаються проблемами з волоссям.

Вони говорять, що починаючи із пандемії ковіду, кількість звернень до них зросла вдвічі, і більшість – це жінки.

Чому так відбувається, і чи можна вважати облисіння серед жінок ще одним побічним наслідком війни?

Невеликий просвіт без волосся у районі проділу Саша помітила в кінці лютого. Як вона розповіла підписникам у сторіз в Instagram, вона не могла зрозуміти, "це параноя чи алопеція", тому почала фотографувати голову після кожного миття.

Вперше їй діагностували вогнищеву, або гніздову алопецію в Харкові в 2017 році.

Та зараз, коли дівчина живе в Бухаресті, знайти собі лікаря було не так просто.

Дівчина почала ходити до лікарки із Молдови, але спреї та креми, які вона рекомендувала їй на початку, не допомагали – залисина в одному із найбільш помітних місць на її голові розросталася.

Врятували ситуацію ін'єкції, які за порадою українських трихологів Саша почала робити в цієї ж лікарки.

Аналізи показали, що в неї був знижений рівень вітаміну D. А ще низький феритин, що каже про нестачу заліза, мікроелементу, який відіграє важливу роль в живленні волосся.

Але навряд чи це була повна картина.

Алопеція – це аутоімунна хвороба, коли імунна система атакує волосяні фолікули, кажуть лікарі.

Саша каже, що хворобі передував непростий період в її житті.

"Мій організм був втомлений від стресу, переживань і, видно, вирішив мені це показати на найбільш видному місці".

Насправді на втрату волосся впливає ледве не все – сон, харчування, стрес, ліки, нестача мікроелементів, порушення роботи щитоподібної залози, що особливо поширено в Україні та Східній Європі.

Ще одна з причин – вірусні захворювання.

Багато людей зіштовхнулися із проблемами з волоссям під час пандемії, а з початком повномасштабної війни звернень тільки побільшало, пояснює Ірина Попова, кандидатка медичних наук і засновниця Центру здоров'я волосся в Києві.

Частіше, каже вона, почали приходити на прийом чоловіки – особливо військові. "Та все ж 80% у нас на прийомі – це жінки", – розповідає Попова. Загальної статистики по Україні немає.

Підпис до фото,Кілька місяців Саша маскувала свою гніздову алопецію різними аксесуарами чи хусточками

Пропустити Viber і продовжити

Як дізнатися головне про Україну та світ?

Стежте за BBC News Україна у Viber!

Підписуйтеся на канал тут!

Кінець Viber

Майже вдвічі, розповідає зі свого лікарського досвіду BBC News Україна львівська трихологиня Марта Гладун, зросла частота звернень із діагнозом телогенове випадіння волосся, яке може бути спровоковане стресом.

Стрес впливає на гормональний та імунний баланс, порушує живлення волосяних фолікулів і впливає на ріст волосся.

Воно не випадає відразу після стресової події – зазвичай це відбувається через 2-4 місяці. А приводів для стресу зараз багато – "війна, обстріли, хтось в сім'ї воює, хтось переїхав".

"Починаючи з 15-17 років, приходять підлітки з батьками – діти здають іспити, а ще не знають, що їм робити – їхати чи залишатися в Україні", – розповідає Гладун про стрес, який накладається на стан її пацієнтів.

Почастішали, каже вона, і випадки трихотиломанії – це коли неусвідомлено чи нав'язливо люди самі виривають собі волосся.

Якщо волосся випадає тривалий час, або ці епізоди повторюються, це може призвести до алопеції, тобто облисіння.

Гніздова, або вогнищева алопеція – от як у Саші з Бухареста – це аутоімунне захворювання, яке може виникнути через стрес, нервове виснаження, погіршення харчування, неповноцінний сон, гормональні порушення, пояснює Попова.

Спадково зумовлена форма випадіння волосся – це андрогенна алопеція. Хоча найчастіше ця хвороба передається генетично – і, як каже трихологиня Гладун, її може активізувати будь-який стресовий фактор, – вона також може розвинутися і самостійно.

Та якщо ви раптом помітили, що на гребінці залишається більше волосся, ніж зазвичай – це ще не привід панікувати.

Чоловіки раз на 3-4 роки, а жінки – раз на 5-6 – переживають природне випадіння чи "синхронізацію росту волосся", каже Попова.

Буває також сезонне весняне випадіння.

А ще волосся може випадати після естетичних втручань, операцій, через прийом і синдром відміни антидепресантів, оральних контрацептивів та інших ліків, додає лікарка.

На прийом до Попової іноді приходять жінки, які вважають, що з волоссям біда, хоч насправді приводів для паніки немає. Але краще так, ніж лікуватися у соцмережах, "радитися у Threads, з так званими нутриціологами без освіти чи чатом GPT", каже вона.

"Там можуть порадити те, що насправді не має до вас жодного відношення і тільки нашкодить", – каже Попова.

Підпис до фото,Не підраховуйте волосся, яке випадає, каже трихологиня Ірина Попова

Одна з найбільш вразливих категорій, яка сьогодні втрачає волосся, – це жінки, які виїхали через війну за кордон, каже трихологиня. І деякі українські лікарі йдуть їм назустріч, консультуючи онлайн.

Так, у таких випадках не можна повноцінно зробити, як зазвичай на оглядах, трихоскопію – тобто спеціальним апаратом із великим зумом оглянути шкіру голови, яка може дати відповіді на багато запитань.

"Але зараз на Temu чи інших китайських сайтах продають невеликі трихоскопи, які можна під'єднати до комп'ютера чи телефона, зробити фото і переслати. Найчастіше, останні два роки, консультації так і відбуваються", – каже лікарка.

Багато українок за кордоном не можуть дозволити собі місцевих трихологів, а страхові як правило не покривають лікування алопеції, пояснює Попова.

Втрата волосся, якщо це тільки не симптом червоного вовчаку чи іншої хвороби, уточнює лікарка, насправді не загрожує здоров'ю.

"Це тільки естетична проблема. Але волосся – це важлива частина зовнішності, самовираження жінки, її іміджу".

"Земля на мить пішла з-під ніг"

Не тільки війна впливає на волосся.

Трихологи по всьому світу кажуть, що все більше значення має урбанізація, наш пришвидшений стиль життя, бажання все встигнути і всього досягти.

Київська трихологиня Ірина Попова пояснює, що для неї сьогодні типовий портрет дівчини 22-26 років – це "жінка, яка хоче мати кар'єру, знає, чого хоче, але при цьому обмежує себе в їжі та в білках".

"Вона в спортзалі 24 на 7, причому в неї низький гемоглобін і дуже низький феритин. Вона може приймати пігулки, робити крапельниці із заліза, але фізично і ментально їй складно змінити свій спосіб життя", – додає вона.

Це дещо нагадує історію, яка трапилася із Веронікою Олійник із Кам'янського на Дніпропетровщині.

30-річна дівчина пригадує, який "шок та оніміння всього тіла" вона відчула, коли у серпні під час відрядження випадково помітила "пустку" біля проділу свого зазвичай міцного і густого волосся.

"Перша думка була – алопеція, і земля ніби на мить пішла з-під ніг", – каже вона.

Це не було нове слово для неї – раніше вона вже натрапляла на дописи інших жінок про алопецію в соцмережах.

Крім того, Вероніка – бровистка, і не раз бачила, як її колеги наносили перманентний макіяж людям із алопецією. Через хворобу такі жінки втрачають волосся не тільки на голові, а і на бровах теж.

"Що стало тригером для моєї хвороби – достеменно невідомо", – каже Вероніка, якій поставили діагноз вогнищева алопеція.

"Але це сталося після довгого та виснажливого періоду, коли я багато працювала. Я розуміла, що працюю на межі своїх можливостей, але не могла інакше".

пис до фото,Вероніка Олійник в період лікування алопеції

Хоча дівчина не виключає, що далося взнаки все – стрес, виснаження, перенесена вірусна інфекція і війна, "тому що ніхто не знає, чи настане завтра, і ця напруга відчувається".

Із хворобою життя Вероніки змінилося.

"Спочатку мені було страшно показуватися на людях, тому що я працюю в б'юті-сфері. Парадоксально – я допомагаю іншим відчути свою красу, і в той же час сама втрачаю частину свого зовнішнього вигляду", – розповідає вона.

Але з часом вона багато чого переосмислила.

Зараз Вероніка переживає активну фазу алопеції – волосся випадає в нових місцях. Але дівчина зберігає спокій, тому що це теж частина лікування.

Вона також стала більше спати, краще харчуватися. Дівчина розповідає, що раніше любила усе тримати під контролем, але тепер намагається "послабити хватку".

Вона також вирішила, що буде робити "все від себе залежне", щоб алопеція не вплинула на її самооцінку.

"Насправді красивою і жіночною можна бути і без волосся – це йде зсередини. І якщо станеться так, що моє волосся повністю випаде, то я до цього готова – через випадіння я не втрачу себе, не змінюся як людина".

Чи пересаджують жінкам волосся

Лікувати облисіння у жінок складніше, ніж у чоловіків, каже провідний трансплантолог волосся із Дніпра Іван Баранов.

"До 80-90% чоловіків у віці до 60 років лисіють – ми такі є, нас такими зробили, і соціум сприймає це як норму, натомість у жінок все інакше".

"Коли до нас приходять молоді дівчата з андрогенетичною алопецією, яка може бути в жінок 50+, тобто після менопаузи – для них це величезний удар по самолюбству, самосприйняттю", – каже він.

На жіноче облисіння можна вплинути багато чим – це величезний арсенал лосьйонів, а ще ін'єкцій із власної крові, стовбурових клітин, мезотерапія.

Але лише невелика кількість жінок може вдатися до пересадки волосся – методу, який вирішує проблеми із облисінням у чоловіків.

Чоловіки найчастіше лисіють тільки зверху, а волосся біля вух і позаду в них залишається. Тож його можна пересадити наверх.

Натомість жінки з андрогенною алопецією, каже Баранов, у 70% випадках лисіють рівномірно по всій частині голови і їм нізвідки пересадити волосся.

Тільки 30% таких пацієнток підходять для трансплантації волосся, пояснює лікар.

Так, можлива пересадка не тільки з голови, а з інших місць на тілі – от як у випадках з чоловіками, яким можуть пересадити волосся з грудей.

Але для жінок такий варіант не підходить.

Тому, каже Баранов, 95% його клієнтів на пересадки – це чоловіки. А жінки найчастіше приходять на пересадку брів.

Життя без волосся

У Яни Колумбет із Києва – спадкова алопеція.

Вона та її молодша сестра ніколи не бачили свою бабусю із волоссям - вона ходила із хусточкою на лису голову. Як вона пояснювала, волосся в неї почало випадати після того, "як вона покупалася в річці".

Та у Яни це почалося в 9-му класі, після того як вона перехвилювалася на іспитах.

Волосся випадало цілими жмутами, або як кажуть лікарі – вогнищами. Але аналізи тоді нічого не показали, і через 2-3 роки ці вогнища заросли. Так іноді буває, якщо причину хвороби усунули, пояснили ВВС News Україна лікарі-трихологи.

Та в 25 років все повернулося – в Яни померла бабуся, за нею дідусь, "і волосся почало масово випадати".

Підпис до фото,Яна – художниця, і деякі її знайомі сприйняли те, що вона поголилася, як лише зміну образу

"Спочатку ззаду, потім біля скронь, трохи залишалося зверху. Лікарі казали, що мені пощастило, що я мала густе волосся – довгий час я ще могла приховувати залисини", – каже Яна.

У якийсь момент вона поголилася наголо – набридло дивитися, як волосся то росте, то випадає.

"На початку було важко, і гардероб довелося міняти. У голову холодно, а літом без шапочки не походиш – можна отримати опік".

Але зі сприйняттям оточуючих великих проблем не було.

Яна – художниця, і в її оточенні багато неординарних особистостей. Коли вона поголилася, деякі з них вважали, що це просто її новий стиль.

Тож коли Яна буває на якихось подіях, чи з'являється на концерті улюбленої електронної музики в ефектному вбранні та з макіяжем, на неї дивляться із захватом.

Іноді захворювання навіть приносить "плюшки" – час від часу запрошують на фотосесії, недавно були зйомки в рекламі перук.

Так пощастило не всім. У телеграм-чаті, в якому приблизно 200 людей, Яна спілкується з іншими жінками-алопетками з України. Деякі з них, каже вона, не можуть змиритися з втратою волосся і ходять у перуці навіть вдома, а сплять в шапочці.

Коли Яна їде в метро, люди на вулицях теж іноді переглядаються. Кілька разів питали, чи в неї не рак.

Тому, коли "хочеться бути такою дівчинкою як всі", Яна теж одягає перуку.

Зараз, коли їй 34, алопеція вже тотальна – із волосся залишилися тільки брови та вії. Іноді воно росте на ногах або на певних острівцях на голові, а потім опадає – "живе своїм життям", як жартує дівчина.

"Моя мама ще має надію, що волосся відросте – присилає мені постійно різні домашні відвари, – з посмішкою каже Яна. – Та я думаю, що так воно вже і буде".

Як вберегти волосся від випадіння

Що робити, щоб не втратити своє волосся?

Правила прості та складні водночас – "добре спати та добре їсти", говорить трихологиня Марта Гладун.

Важливий для волосся гормон мелатонін утворюється з 23-ої вечора до 2-ої ночі якісного сну в темному приміщенні без телефонів, каже лікарка.

Та через тривоги, "скроління новин", а часто і через стиль життя, люди лягають спати пізніше чи недосипають своєї норми.

Не зловживайте дієтами, спортивними і харчовими добавками, а якщо ви відмовилися від м'яса – знайдіть як замінити в своєму раціоні білки і залізо, кажуть трихологи.

А ще – дбайте про себе, і якщо не можете впоратися зі стресом, то "попри свою гордість і упередження", каже Ірина Попова, зверніться до психолога чи інших спеціалістів, які допоможуть пережити складні часи.