Діти іноді розповідають про людей, місця та події, яких, за словами їхніх батьків, не могли знати з власного досвіду. Деякі такі історії пов’язують із конкретними померлими людьми та припущеннями про реінкарнацію. Американські дослідники проаналізували понад 1600 подібних повідомлень і виявили статистичну закономірність: якщо людина, з якою пов’язували дитячі спогади, померла раптово, проміжок між її смертю та народженням дитини був коротшим, передають Патріоти України.
Водночас науковці наголошують: результати не доводять існування перевтілення душ і поки не мають остаточного пояснення.
Про це пише Daily Mail.
Дослідники з Університету Вірджинії вивчили 1678 випадків, які протягом десятиліть збирали фахівці університетського підрозділу з дослідження незвичайних явищ свідомості. У цих повідомленнях діти розповідали про нібито спогади, які дослідники зіставляли з біографіями конкретних померлих людей.
Науковці враховували обставини смерті: чи настала вона внаслідок хвороби або в старості, чи була пов’язана з нещасним випадком, насильством або іншою несподіваною подією. Також вони оцінювали, наскільки очікуваною була смерть і скільки років було людині на той момент.
Для 1319 випадків вдалося встановити проміжок між смертю людини, з якою пов’язували розповідь дитини, та народженням цієї дитини. Медіанне значення становило 16 місяців.
Однак цей період помітно відрізнявся залежно від обставин смерті. Якщо її вважали найбільш очікуваною, проміжок у середньому становив 21 місяць. Якщо ж смерть була цілком несподіваною, він скорочувався до 12 місяців — приблизно на 43%.
Автори роботи намагалися перевірити, чи можна пояснити виявлений зв’язок соціальними та психологічними чинниками. Зокрема, вони враховували можливість того, що діти могли чути відповідні історії від дорослих, а переконання родини в реінкарнації могли впливати на інтерпретацію дитячих висловлювань.
За результатами аналізу, закономірність зберігалася навіть після врахування низки таких чинників. Ба більше, зв’язок виявився сильнішим у сім’ях, які не вірили в реінкарнацію. Це здивувало авторів дослідження, оскільки вони припускали, що культурні та релігійні переконання можуть мати суттєвий вплив на подібні повідомлення.
«До нашого здивування, цей зв’язок зберігся, коли ми перевірили значно більшу кількість випадків, а досліджені нами соціальні та психологічні чинники не змогли його пояснити», — зазначила провідна авторка роботи Саїде Садегі з Університету Вірджинії.
Дослідники вважають, що виявлену тенденцію варто вивчати далі. Водночас те, що певні чинники не пояснили результатів у межах цього аналізу, не означає, що інших можливих пояснень не існує.
Попри незвичайні результати, науковці не стверджують, що знайшли докази перевтілення душ. Дослідження виявило статистичний зв’язок між обставинами смерті людини та проміжком до народження дитини, чиї розповіді пов’язували з цією людиною. Однак воно не встановлює причинно-наслідкового зв’язку між цими подіями.
Навіть якщо дитина називає подробиці життя померлої людини, це саме собою не доводить, що вона пам’ятає попереднє втілення. На такі розповіді можуть впливати почута інформація, особливості пам’яті, спілкування з дорослими та інші обставини.
Співавторка дослідження Марієта Пехліванова зазначила, що механізми, які могли б пояснити отримані результати, поки залишаються невідомими.
«Механізми, які лежать в основі цих результатів, наразі незрозумілі, але це дає нам ще більше підстав продовжувати пошуки, а не відвертатися від них», — наголосила дослідниця.
Розповіді про дітей, які стверджують, що пам’ятають минулі життя, вже неодноразово привертали увагу дослідників і медіа.
Один із таких випадків стосувався дворічного хлопчика, який називав шотландський острів Барра своїм домом, описував будинок біля моря та згадував людей, яких нібито знав раніше. За словами родини, до цього вона не відвідувала острів.
Мати вирішила перевірити розповіді сина й вирушила з ним на Барру. Там родина знайшла місця, які частково збігалися з описами дитини, зокрема будинок, де колись жила сім’я з прізвищем, яке називав хлопчик.
Однак подібні збіги не є самостійним доказом реінкарнації. На відміну від окремих історій, нове дослідження охоплювало велику добірку повідомлень і передбачало статистичне порівняння випадків.
Отже, робота не дає остаточної відповіді на питання про існування минулих життів. Вона вказує на закономірність у зібраних повідомленнях, яку дослідники поки не змогли повністю пояснити та яка потребує подальшої перевірки.
Федеральний президент Австрії Александер ван дер Беллен нагородив українського художника Івана Марчука державним орденом «За науку та мистецтво». Про це йдеться на сайті художника, передають Патріоти України. . «Ця висока нагорода є офіційним державни...
Діти іноді розповідають про людей, місця та події, яких, за словами їхніх батьків, не могли знати з власного досвіду. Деякі такі історії пов’язують із конкретними померлими людьми та припущеннями про реінкарнацію. Американські дослідники проаналізували...
