15 серпня у Торонто в Канаді відбувся чин похорону ветерана дивізії "Галичина" Григорія Шуха, який помер на 100-му році життя. Провели в останню дорогу десятника куреня фюзилерів прийшли рідні та друзі. Про це у своїй сторінці Facebook повідомив заступник голови Галицького братства вояків дивізії "Галичина" Ігор Іваньков, зазначають Патріоти України.
Григорій Шух був чи не останнім із куреня фюзилерів - розвідників. Десятник 3-ї сотні, якою командував поручник Степан Гуляк. Після боїв у Словаччині, Словенії та Австрії перебував в англійському полоні в Ріміні, з якого втік до Мюнхена. У 1954 році Григорій Шух виїхав у Канаду.
12 вересня стало відомо, що у Торонто відійшов у вічність останній голова Головної Управи Братства вояків 1-ї УД УНА, офіцер дивізії "Галичина", хорунжий Мирон Головатий.
"Один за одним відлітають комбатанти у вирій. Мирон Головатий прожив непросте, але достойне і довге життя", - зазначив Ігор Іваньков.
Також 11 вересня в місті Манчестер у Великій Британії на 98-му році життя помер дивізійник Микола Буртник. Про це на своїй сторінці в Facebook написав Володимир Шеремета.
14-та гренадерська дивізія Ваффен СС "Галичина" формувалась із 1943 року з українців-галичан. До її лав зголосились 83 тис. добровольців, із-поміж яких відібрали 16 тис. Командиром дивізії був призначений генерал Фріц Фрайтаг.
Улітку 1944 року дивізія разом із 13-м корпусом четвертої танкової армії тримала оборону біля м. Броди. В результаті наступу радянських військ 18 липня 13-й корпус потрапив в оточення, а "Галичина" була кинута на різні ділянки фронту для ліквідації небезпечного становища. Після жорстоких боїв під Бродами 13-й корпус припинив існування, а залишки дивізії на чолі з генералом Фрайтагом прорвалися із оточення і почали пробиватися у Закарпаття. З 11 тис. українських дивізійників загинули майже 8 тис.
Наприкінці 1944 була сформована нова дивізія загальною чисельністю 18 тис. чоловік. Наприкінці 1944 року на початку 1945 року дивізія "Галичина" вела оборонні бої в Словаччині і Словенії. На початку березня 1945 року дивізія за розпорядженням Українського Національного Комітету була включена до складу Української Національної Армії під командуванням генерала Павла Шандрука.
У квітні 1945 року дивізія відбила в радянських військ замок Ґляйхенберґ в Австрії. Завдяки українським воякам містечко Ґляйхенберґ не попало під радянську зону окупації Австрії. Наприкінці квітня дивізію вивели зі складу військ СС та присвоїли нову назву – 1-а українська дивізія Української національної армії.
Після капітуляції Німеччини вояків дивізії інтернували у британській та американській окупаційних зонах, а після 1948 року вони роз'їхалися по всьому світу – у США, Канаду, Австралію, Аргентину та інші країни.
Нюрнберзький процес 1945-1946 років не знайшов доказів скоєння бійцями "Галичини" воєнних злочинів. Згадки про неї немає в обвинувальному акті, жодного вояка дивізії не засуджували.
У вересні торік шостий апеляційний адміністративний суд ухвалив рішення, що символіка дивізії СС "Галичина" не належить до нацистської.
