Іван приїхав до Латвії із селища Петропавлівка майже на лінії фронту, за 60 кілометрів від Бахмута у травні минулого року. Зараз 59-річний чоловік працює і живе поблизу Риги – доглядає елітних коней. Про пише латвійське видання Press, передають Патріоти України.
Українця одразу поселили у гуртожитку поряд із приватним міні-зоопарком. Проте на початку з роботою не пощастило. «До мене там працювало семеро студентів, а потім я один замість них робив усю роботу. Але господар все скаржився, що я мало працюю, все додавав навантаження, а грошей платив дедалі менше. Говорячи прямо – гнобив. Зі мною там ще жінка працювала, у неї троє дітей, теж біженка, і їй недоплатив зрештою, і мені. І дружина його – попросила дах перекрити у сараї для тварин. Перекрив, я все вмію, а вона заплатила лише половину обіцяного», – згадує українець.
Потім він поїхав додому, а повернувшись через біржу знайшов нову роботу на конефермі. У порівнянні з колишньою це – як земля та небо. «Тутешню господиню, Ганну, я так і кличу: добра жінка. Зарплата у нас завжди вчасно, вихідний, коли треба, дає. Тепер ось знову додому їду. Навесні онук замість мене працював на комбайні, підріс уже – йому 16, упорався. А я тепер їду озимі засівати», – зазначає біженець.
Іван згадує, що на початку війни був шокований ситуацією і пішов на фронт добровольцем. «Завжди вважав, що ми з росіянами один народ, як можна йти один на одного. Але прозрів швидко, пішов добровольцем. Тижнів два старанно приховував свою інвалідність (око в мене з дитинства, по суті, одне), а потім командир зрозумів. Комісували. Коли фронт став наближатися до селища, мешканців почали евакуювати. Хтось поїхав до Польщі, хтось поблизу влаштувався і за першої ж нагоди повернувся додому», – пояснює український біженець.
«Я виходить, поїхав до Латвії, знайшов роботу. Вдома я стільки не зароблю, а тут по 200 євро щомісяця дочки пересилаю. На потреби української армії. Вона теж там у селищі, добре орієнтується, куди зараз краще гроші направити. Там усі так живуть – одним життям із фронтом. Цілі села волонтерів – працюють на армію», – розповідає громадянин України.
Мешканець Петропавлівки переконує, що у Латвії гроші, які виділяють біженцям не бере, – у цьому немає, адже заробляє сам: «Так я в держави цента не беру, сам заробляю на себе. З їжі купую тільки найнеобхідніше, житло господарі дали. Більше мені витрачатись і нема на що, збираю і відправляю додому. Якби я міг там більше користі нашої армії принести і не виїжджав би. Але поки, виходить, тут від мене толку більше. Хоча, звісно, й біженці різні бувають. Мені один такий попався. Якби, каже, я і воював, то точно не за Україну. А чого, питаю, тоді поїхав до Латвії, а не до Росії? Тут йому зручніше пересидіти війну».
До слова, уряд Латвії виділив додаткові 10,3 мільйона євро для підтримки українських біженців, які рятуються від війни, котру розв’язала Росія в Україні. Ці гроші покриють витрати місцевих громад на житло, харчування, соціальну підтримку, освіту та інші потреби українців. Кошти будуть компенсацією за період із липня по листопад, пише видання Delfi.
Із урахуванням того, що сформувався залишок коштів від фінансування для підтримки біженців із України, яке виділили раніше, а також запитів від місцевого самоврядування, уряд вирішив додатково надати понад 10 мільйонів євро. Отож, протягом цього року загальна сума на підтримку українців у Латвії склала майже 32,2 мільйона євро.
У Швейцарії церква задля експерименту замінила у сповідальні священника на цифровий аватар Ісуса. Завдяки штучному інтелекту він у реальному часі відповідає людям на їхні запитання. Про це повідомили у The Guardian, передають Патріоти України. Інсталяц...
Починаючи з 4 жовтня 2024 року, поліція Хмельницької області розслідує ймовірне декларування недостовірної інформації з боку чоловіка голови МСЕК Хмельниччини Володимира Крупи, передають Патріоти України. Поки Володимиру Крупі правоохоронці не оголошув...