Думав, що це грип: 26-річному спортсмену поставили смертельний діагноз - залишився один рік життя

26-річний тріатлоніст із Великої Британії Киран Шинглер відчув у ніч на 5 листопада 2022 року слабкість, головний біль, біль у горлі та нежить. Разом із дівчиною, 26-річною Еббі Хенсток, вони вирішили, що це COVID або грип, передають Патріоти України.

Та вже за кілька днів симптоми загострились: Киран не міг їсти, мав сильні мігрені та втрачав сили. Це насторожило рідних: «Це був уже не наш Киран», — згадує Еббі.

Мати хлопця звернулась до лікаря, і Кірана госпіталізували з підозрою на менінгіт. Але комп'ютерна томографія виявила страшну правду — пухлину мозку. Його одразу перевезли до спеціалізованого центру в Ліверпулі, де встановили: пухлина перекриває відтік рідини до спинного мозку. Потрібна була термінова операція.

3 складні операції, тимчасова втрата пам’яті — і вирок: гліобластома 3 ступеня

Кіран переніс кілька серйозних втручань: ендоскопічну вентрикулостомію, краніотомію для часткового видалення пухлини та встановлення шунта. Усе це супроводжувалося ускладненнями, зокрема втратою короткочасної пам’яті та сильною інтоксикацією.

29 грудня 2022 року, за годину до чергової операції, родина дізналась діагноз — астроцитома III ступеня, агресивна форма раку мозку. Виживаність у таких випадках обмежена — в середньому рік. Проте родина не одразу сказала про це Кирану. Він дізнався правду лише на початку січня 2023 року.

Пухлина зменшилась, але ненадовго — надія змінилась на новий шок

Після 30 сеансів променевої та хіміотерапії пухлина зменшилась до 0,35 см (початковий розмір — 5,5 см). Це вселило надію: сканування показували позитивну динаміку, і хлопець міг жити без лікування понад рік. Проте в червні 2025 року, на черговому обстеженні, з’ясувалося — пухлина знову почала рости.

Збір коштів, альтернативна терапія і боротьба, що надихає

Разом із дівчиною Киран створив фонд Kieran’s Krew, який уже зібрав понад 57 000 фунтів стерлінгів для підтримки благодійних організацій з вивчення раку мозку. Частина коштів пішла на експериментальні методи — оксигенотерапію, світлотерапію та інші нетрадиційні методи підтримки.

«Я був злий, наляканий і питав себе – чому саме я?», — згадує Киран. Хоч лікарі не дають оптимістичних прогнозів, пара не здається. Вони борються, щоб продовжити кожен день, розповідаючи свою історію надії, болю і кохання.