Душа відлетіла минулої ночі: Пішов із життя відомий український актор

Актор, член Національної спілки кінематографістів України, заслужений артист України Віктор Демерташ помер у ніч з 24 на 25 грудня в лікарні в Феофанії. Про це на своїй Фейсбук-сторінці повідомив голова Національної спілки кінематографістів України Сергій Тримбач, передають Патріоти України.

«Його душа відлетіла минулої ночі, в лікарні, у Феофанії... Віктор Демерташ (15.06. 1947 – 25.12. 2019) – український актор, народний артист України. 1972 року закінчив акторський ф-т ВДІКу, курс Бєлокурова. Той самий, на якому вчилися Людмила Єфименко-Іллєнко, Галина Логінова, Ніна Ільїна... Перша роль – Клаудіо у фільмі «Багато галасу даремне» (1973) Самсона Самсонова.

Яскрава романтична зовнішність визначила акторське амплуа Демерташа, він грав персонажів, які виникали поруч центральних героїв, збагачуючи емоційну палітру екранного дійства, вносячи в нього якісь особливі яскраві барви. Досить пригадати ролі у фільмах «Капітан Немо», «Два гусари», «Капітан «Пілігріма», «Одісея капітана Блада», «Серця трьох»... З віком у ролях, зіграних Віктором Демерташем, з’являється більше психологічного наповнення, за короткі проміжки екранного часу йому вдавалося нюансувати поведінку своїх героїв точними, рельєфними характеристиками («Балаган», «Задля сімейного огнища», «Сіневір», «Чунгул», «Нюхач» та ін.)», – написав Тримбач.

За словами голови спілки кінематографістів, особлива сторінка творчості актора – ролі у фільмах Юрія Іллєнка. Починаючи з фільму «Лісова пісня. Мавка» (роль Куця), Демерташ знімався у всіх наступних Іллєнкових кінострічках – «Легенді про княгиню Ольгу» (князь древлян Мал), «Солом»яні дзвони», «Лебедине озеро. Зона» (блискуче зіграна роль прапорщика, охоронника – на мінімумі виражальних можливостей, що, власне, і характеризувало творчість актора останніх двох десятиліть), «Молитва за гетьмана Мазепу» (Кочубей).

«А ще Віктор Демерташ був прекрасним другом, на диво товариською і багатою на прояви уваги до своїх колег людиною. На жаль, останні роки дуже ускладнювались хворобами... Прости мене, Вікторе, не завжди був я достатньо уважним до тебе, так і не погостював у твоєму теплому й щедрому домі. Царствуй там, чекай на нас – усі колись відлетимо слідом за тобою», – додав Тримбач. Вічна пам′ять, вічна і добра пам′ять!