"Дуже сподіваюся, що найближчі соратники з'їдять його живцем", - український футболіст про Путіна

Український захисник польського клубу "Краковія" Олексій Дитятьєв висловився про військове вторгнення Росії на територію нашої країни та побажав жорстокої смерті президенту окупантів Володимиру Путіну, передають Патріоти України.

"О пів на п’яту ранку мене розбудила дружина. Я взагалі не зрозумів, що відбувається. Наче якийсь страшний сон. Почали телефонувати родичам. Що можу сказати… Життя поділилося на "до" і "після" 24 лютого. Цей страшний сон триває досі.

Наші рідні - у Новій Каховці. Мами, вітчими, бабусі, дідусі. З першого дня місто - окуповане. Були проблеми з постачанням продуктів, все зачинилося, усі боялися. Зараз більш-менш усе налагоджується, але, тим не менше, вистачає "підприємців", які користуються цією ситуацією і накручують шалені ціни на продукти. Багато таких випадків. Вони такі ж мародери, як і ті, хто розтягує товар із розбомблених магазинів.

Чесно кажучи, приємно дивує, що вийшло практично все місто. Пройшли всіма вулицями, скандували лозунги за Україну, закликали окупантів забиратися геть. Думаю, ворог відчув, наскільки йому тут не раді. Чи зупинить це його? Не знаю.

Чи хочеться взяти до рук зброю? Кожен день про це думав. Мене зупиняє тільки одне - сім’я. Я не можу їх залишити напризволяще. Це не відмовка, кажу так як думаю. Що мені сказати доньці? "Я іду на війну"? Я не військовий. Разом із тим, можу допомагати в тилу. Роблю все, що в моїх силах. Людям, які потребують допомоги, віддаю всього себе.

Що б я побажав х**лу? Та щоб він здох! Взагалі не хочу говорити про цю людину. Я думаю, його винесуть самі свої ж. Те, що він робить, і ті санкції, які накладають на його оточення, на простих росіян… "За" вони чи "проти" - постраждають усі. Я дуже сподіваюся, що найближчі соратники з'їдять його живцем", - сказав футболіст в інтерв'ю Football24.ua.

Також гравець розповів, що зараз допомагає чималій кількості людей, які тікають від війни в Польщу. "У мене тут справжній конвеєр. Щодня ми приймаємо сім’ї, усіх, хто звертається по допомогу, зводжу з необхідними людьми. Комунікація доволі складна, адже багато українців не знають іноземної мови. Отож, знайомлю з потрібними людьми, перекладаю, шукаємо квартири.

От я зараз їду додому і на мені "висить" ще три сім’ї, які прямують від кордону до Кракова та його околиць. У тилу сприяємо, чим можемо. Багато різних проблем. Дуже допомагає Ігор Худобяк, телефонує з Кіпру. Ми знаходимо людей у Львові, веземо на кордон, з кордону забираємо в Краків. Я увесь час на телефоні. Кому можемо - допомагаємо", - поділився Олексій.