Дитячі казки чи прихована пропаганда? За що забороняли мультфільми в СРСР (фото)

Радянські мультфільми у багатьох викликають виключно теплі, ностальгічні емоції - велика частина сучасного суспільства прожила разом з культовими "Ну, постривай!" і "Котом Леопольдом" своє дитинство, передають Патріоти України.

Здавалося б, мультфільми були дитячими казковими історіями, які створювалися в розважальных і повчальных цілях. Однак в СРСР цензура була настільки жорсткою і часто нелогічною, що могла знайти серйозну пропаганду навіть в мультфільмах.

"Пригоди кота Леопольда" (1975 рік)

Режисер Анатолій Рєзніков, натхненний неймовірним глядацьким успіхом мультфільму "Ну, постривай!", Вирішив зняти ще один повчальний шедевр для дітей. Він придумав доброго, інтелігентного і доброзичливого кота, якого "дістають" шкідливі дрібні миші. У той час всі поголовно дивилися "Невловимі месники", одного з героїв там звали Леопольдом, і цим ім'ям вирішили нагородити симпатичного кота.

Була знята перша частина мультфільму – "Помста кота Леопольда", її озвучив Андрій Миронов. Але комісія худради її категорично "зарубала": занадто "криваве" оформлення титрів і назви могло, на думку чиновників, завдати шкоди дитячій психіці.

Однак вони самі собі суперечили: зміст мультфільму їм здалося надмірно миролюбним, "пацифістським": мовляв, розлючений кіт, щоб довести справу до логічного кінця, повинен був з'їсти противних мишей, а він для чогось їх умовляє. Якось не по-радянськи... Режисера звинуватили навіть у дискредитації компартії.

Режисер не збирався здаватися так просто: він негайно представив комісії другу серію "Леопольда" – про Золоту рибку, яку озвучив Геннадій Хазанов. Цю частину, на його подив, дозволили до показу, за нею послідували інші, а першу серію – "Помста Леопольда" – глядачі побачили лише в 1981 році.

"Пограбування по ..." (1978)

Цей мультфільм був створений в 1978 році і складався з чотирьох частин. Беручи стрічку до показу, худрада наклала заборону на останню частину. Причина була названа серйозна: один з героїв виглядав в точності як актор, зірка "Джентельменів Удачі" Савелій Крамаров, на той час вже емігрував до Америки. Тоді були заборонені взагалі всі фільми, в яких знімався "зрадник" Крамаров, позбавлений радянського громадянства.

"Летючий корабель" (1979)

Режисера Гаррі Бардіна, який створив улюблений багатьма мультфільм "Летючий корабель", звинуватили в дисидентстві. Комісію худради найбільше обурили слова пісеньки Водяного: "Живу я, як поганка". Адже він позитивний герой – як же він може жити, як поганка?

"Пластилінова ворона" (1981)

Режисер Олександр Татарський придумав геніальний хід – персонажі мультфільму виліплені з пластиліну, вони видозмінюються із запаморочливою швидкістю. Однак це нововведення не припало до душі худраді – на фільм швидко наліпили ярлик "безідейної нісенітниці".

Добили авторів вироком: "Мюллер не може озвучувати дитячий мультфільм, гестапо і діти несумісні". Все тому що один з голосів, що озвучують "Пластилінову ворону", належав Леоніду Бронєвому, який зіграв шефа гестапо Мюллера в "Сімнадцяти миттєвостях весни".

"Падав торішній сніг" (1983)

Режисер Татарський зіткнувся з проблемами і під час створення інших своїх мультфільмів. Режисера звинуватили в тому, що він без поваги поставився до російської людини.

"У мультфільмі всього один герой – російський мужик, та й той справжній ідіот!" – сказали йому з обуренням. Мультфільм довелося довго переозвучувати, переробляти, монтувати заново... Але справа вартувала того – ми і сьогодні із задоволенням сміємося над пригодами невдачливого мужичка в смішній вушанці, якого дружина послала в ліс за ялинкою.