Диво на Різдво: Українець із Житомира побачив сім'ю після 36 років сліпоти (фото)

Українець Сергій Сидоренко торік за тиждень до Різдва переніс у Польщі складну операцію на рогівці правого ока. Після всіх процедур він побачив дружину, дітей і наскільки змінився світ за більш ніж три десятиліття сліпоти, пише британська газета The Guardian, передають Патріоти України.

Журналісти описують перші години після операції, коли медсестри вперше зняли з очей Сергія пов'язки й він побачив яскраве світло. Він розрізняв лише розмиті обриси обличчя медсестри, а наступного ранку до нього зайшов лікар-професор, який його оперував. Сергій сів на ліжку й оглянув кімнату, побачив лікаря і вперше за довгий час шлюбу дружину Тамару.

"Переповнений емоціями, 56-річний українець повторював одну фразу: "Я бачу!" Про цей момент він мріяв 36 років", — ідеться в матеріалі. Сергій втратив зір унаслідок нещасного випадку під час служби в армії СРСР у 1986 році. Лівим оком він розрізняв зміни світла та розмиті тіні, а правим взагалі не бачив.

Спортивна кар'єра Сергія Сидоренка

Попри серйозну травму, чоловікові вдалося стати успішним дзюдоїстом, він навіть виграв бронзу на Паралімпіаді 2008 року.

"Коли Сергій подорожував світом, він не бачив міст, які відвідував. Разом із дружиною він виростив сина та доньку до повноліття, але ніколи не бачив їхніх облич", — зазначають журналісти.

Перші роки після отриманої травми були дуже важкими. Сергія звільнили, він почувався так, немов усі його грандіозні плани на життя хтось вкрав. Йому потрібна була допомога для виконання найпростіших завдань. У Сергія розвинулося безсоння, він часто впадав у депресію.

Сергій дякує батькам за те, що вони вберегли його від загибелі та алкогольної залежності. Він почав підробляти у спортивній академії в Житомирі, де навчалася його майбутня дружина. Незабаром вони почали зустрічатися й одружилися 1991 року, коли Україна здобула незалежність.

У 1996 році Сергій Сидоренко тренувався зі збірною України з дзюдо та їздив на міжнародні змагання. Чоловік виступав у ваговій категорії до 66 кг, а потім піднявся до 73 кг. Важливим моментом у його кар'єрі стала перемога 2003 року над британським дзюдоїстом Саймоном Джексоном на чемпіонаті світу Міжнародної федерації спорту сліпих у Квебеку.

Дзюдо допомогло Сергію фізично і психологічно впоратися з травмою. Спорт навчив його безпечно падати й почуття вразливості, одного з найважчих наслідків сліпоти.

"Одного разу ми з дружиною йшли, і нам перегородив шлях здоровенний хлопець, який пив. Він не пропускав нас і штовхнув Тамару. Я відійшов із ним, і він полетів на асфальт", — з усмішкою пригадав Сергій.

Як жила сім'я Сергія Сидоренка після початку війни в Україні

На початку повномасштабної війни Росії з Україною пара виїхала з рідного Житомира до польського міста Познань. Там Сергій почув про професора, який робив пересадку рогівки й в середині грудня зважився на операцію. Вранці 24 грудня після кількох днів відпочинку в лікарні Сергія виписали з повністю відновленим зором.

Коли він із дружиною поспішали потрапити на вокзал, чоловік звертав увагу на найрізноманітніші буденні речі. Коли повз пройшла жінка з маленьким песиком, він зупинився як вкопаний. Він пам'ятав вівчарок з юності, але не знав, що люди тримають мініатюрних собак. Сергій був приголомшений одягом перехожих, будівлями і сучасними автомобілями, адже востаннє він бачив російські "Лади". Сергій і Тамара зараз живуть у Познані, чоловік змушений носити сонцезахисні окуляри, оскільки очі поступово звикають до яскравого світла.