Диво: У Києві родина донора зустрілася з чоловіком, який живе завдяки серцю воїна

Катерина слухає, як у грудях Олега б’ється серце її чоловіка. Фото: УЦТК

Донор Аслан Мамедов виріс у мусульманській родині, тому дружині і сину дати згоду на донорство було непросто.

Днями у Інституті серця МОЗ України відбулася зворушлива зустріч. Про цю історію розповіли в Українському центрі трансплант-координації.

Родина Мамедових — пані Катерина та сини Артур і Тимур познайомилися з чоловіком, якому пів року тому в Інституті пересадили донорське серце їхнього чоловіка та батька Аслана Мамедова.

46-річний Аслан Мамедов у жовтні минулого року у Києві потрапив в ДТП і травми були несумісні з життям. Консиліум лікарів констатував смерть мозку.

Раніше Аслан два роки захищав Україну в найгарячіших точках, демобілізувався за сімейних обставин. Він виріс у мусульманській родині, тому дружині і сину дати згоду на донорство було непросто, вони телефонували братам померлого, радилися і все-таки погодилися на посмертне донорство. Рішення, яке вони прийняли спільно, дало змогу лікарям пересадити органи і врятувати життя 4 пацієнтам.

Сьогодні серце Аслана б’ється у грудях Олега Бабія. Йому 56 років, він з Миколаївщини. Ще з 90-х хворів на гіпертрофічну кардіоміопатію, а минулий рік був для нього особливо важким: тривалі госпіталізації, реанімація і перший статус екстреності у черзі на пересадку. Саме тому Єдина інформаційна система трансплантації (ЄДІСТ) і надала йому перевагу при визначенні імуносумісної пари «донор-реципієнт».

Після пересадки пан Олег давно повернувся додому і каже, що його життя суттєво змінилося — реабілітація ще триває, але сил щодень більшає і він вже будує плани, як господарюватиме у своєму обійсті. На зустріч чоловік приїхав з дружиною Ольгою.

Аслан Мамедов, воїн ЗСУ, який і після смерті врятував життя 4 людей

Артур Мамедов підготував відеофільм про життя свого батька, аби й інша родина відчула, яким він був активним і справжнім. А трансплант-координатора Інституту серця Анна Мельник дала можливість дружині померлого донора послухати як б’ється його серце.

«Те, що я чую і розумію, що його серце живе, просто надихає і додає мені сил. Він не раз казав — якщо з ним щось станеться, він готовий до донорства і хотів би залишити по собі такий спогад. Я пам’ятала ці слова і вони допомогли мені прийняти те складне рішення. І моє побажання всім, у кого живуть його органи, насолоджуватися життям, як вмів робити це Аслан», — розповіла Катерина Мамедова.

Як і християнство, іслам не забороняє посмертне донорство і трансплантацію. Бо порятунок життя в обох релігіях є однією з найбільших цінностей. Три роки тому Всеукраїнська рада церков і релігійних організацій підтримала необхідність розвитку трансплантації і популяризації донорства, як акту милосердя, яке рятує життя.