Фізик з Гарварду виявив у Тихому океані фрагменти інопланетного "космічного корабля", але не всі з ним згодні

Фізик з Гарвардського університету в США Аві Лоеб підняв з дна Тихого океану 50 крихітних сферичних залізних фрагментів, які, на його думку, можуть бути матеріалом з міжзоряного космічного корабля прибульців.Про теорію Лоеба у статті для The Conversation розповіла професорка планетарних та космічних наук з Відкритого університету (Велика Британія) Моніка Грейді. Вчена розібрала, на чому ґрунтуються його твердження та наскільки вони є правдивими, передають Патріоти України.

У січні 2014 року астрономи зафіксували вогняну кулю, яка увійшла в атмосферу Землі. Особливістю метеора було те, що він рухався швидше, ніж більшість метеорів, і врешті-решт розпався над південною частиною Тихого океану поблизу Папуа-Нової Гвінеї.

Дані про об'єкт CNEOS 20140108 (також відомий, як IM1) зберігаються в Центрі досліджень навколоземних об'єктів NASA.

Саме цей метеорит, як вважає Лоеб, був не просто космічною каменюкою, а об'єктом, створеним інопланетним розумом. І такий об'єкт є не першим.

CNEOS 20140108 є міжзоряним об'єктом. Це значить, що він походить звідкілясь з-поза меж нашої системи. Те саме стосується й сигароподібної комети Оумуамуа, яку спостерігали у 2017 році, коли вона пролітала крізь нашу Сонячну систему. Той об'єкт було зафіксовано багатьма вченими, але саме Лоеб вислови теорію про те, що Оумуамуа може бути штучним, а не природним за походженням – продуктом інопланетної цивілізації.Тоді ж він запропонував продовжити пошуки міжзоряних об'єктів в Сонячній системі. Досліджуючи базу даних CNEOS, він виявив IM1. Змоделювавши траєкторію вогняної кулі, Лоеб визначив конкретну ділянку в південній частині Тихого океану, де, на його думку, повинні були осісти уламки IM1. Після проведення днопоглиблювальних робіт у цьому районі за допомогою потужного магніту, він стверджує, що знайшов матеріал з IM1.

Металеві сферули, які були знайдені, мають діаметр близько півміліметра кожна. Не виключено, що вони мають позаземне походження, адже такі сферули з космосу знаходили й раніше.

Вперше – у далеких 1972-1976 роках – зразки були виявлені командою експедиції "Челенджера". Як пише Грейді, матеріал, витягнутий з дна океану, містив багато металевих крапель, які в той час досить точно описали як "космічні сферули". Краплі з космосу мають сферичну форму, тому що вони тверднуть з розплавленого матеріалу, відірваного від поверхні метеоритів, коли проходять через атмосферу.

Згодом такі сфери знову знаходили, але з розвиток промисловості призвів до збільшення забруднення на Землі, що погіршило ситуацію із ідентифікацією сферул.

"Сьогодні продукти промислових процесів та автотранспорту є всюди. Отже, без фактичного аналізу складу сферул і порівняння з аналізами метеоритів (і звичайних земних забруднювачів) неможливо ідентифікувати жодну з них як позаземну", – наголошує професорка.

Натомість Лоеб переконаний, що сферули мають не просто космічне походження, а міжзоряне. Він стверджує, що "це може бути першим випадком, коли люди вперше доторкнулися до міжзоряного матеріалу".

"Це просто неправда. Ми маємо багато міжзоряного матеріалу на Землі. Частина його майже напевно знаходиться на дні океану, але не в тому вигляді, в якому його зібрав Лоеб", – підкреслює Грейді.

Вона зауважує, що міжзоряний матеріал був у області, в якій формувалася Сонячна система, а також, що вибухи наднових роблять свій внесок, наповнюючи сусідні зоряні системи чужорідними матеріалами. Усе це, "врешті-решт потрапляє на Землю в метеоритах".

Що ж до того, що сферули можуть мати неприродне походження і бути свідченням існування позаземного життя, то вчена називає заяви Лоеба "досить хиткими".

Для того, щоб знати, що це саме за сферули, "потрібні тверді аналітичні докази". "Який їхній склад? Який їхній вік? Чи можемо ми виключити земні забруднювачі? Чи можемо ми виключити уламки позаземного матеріалу з Сонячної системи?" – поставила запитання професорка.

Наразі єдина точна відповідь є лише щодо першого питання: аналіз сферул показує, що вони складаються в основному із заліза з невеликою кількістю мікроелементів.

"Ми знаємо, що метеори з нашої Сонячної системи містять залізо і нікель, що відповідає відносній кількості цих металів на Сонці. Але сферули, очевидно, містять "незначну" кількість нікелю, що вказує на те, що вони майже напевно не походять з метеоритів Сонячної системи. Це, однак, не доводить, що вони міжзоряні – це лише підвищує ймовірність того, що вони є земними забруднювачами", – підкреслила Грейді.

На її думку, найкращим доказом їхнього міжзоряного походження стало б встановлення їхнього віку, який би виявився більшим, за вік нашого Сонця.

"І це було б дивовижно, але не обов'язково визначило б їхнє штучне, а не природне походження. Я не впевнена, які докази були б достатньо переконливими для цього – можливо, автограф інопланетного інженера, який побудував космічний корабель?" – написала вона.