Гарний вигляд - частина роботи: Українка розповіла, як працює стюардесою в ОАЕ (фото)

Українка Анна Повіренна живе в Абу-Дабі та вже 2 роки працює стюардесою в авіакомпанії Etihad. Вона розповіла більше про професію, поширені міфи про стюардес. Патріоти України пропонують вам прочитати її історію.

Як почати працювати стюардесою

У 18 років я вчилася на другому курсі Кіровоградської льотної академії та проходила практику в аеропорту Сімферополя. Загорілася літаками, небом, і в тому ж році влаштувалася працювати на check-in в аеропорт Бориспіль. Для цього перейшла на віддалене навчання в університеті. Через три роки Air Emirates оголосили про те, що починають польоти в Україну, і я влаштувалася у них працювати наземним персоналом. Але через пів року збили літак над Донецьком: компанія відразу припинила польоти в Україну і через якийсь час весь наш український офіс звільнили.

Тоді була криза в країні та було зрозуміло, що потрібно спробувати знайти роботу за кордоном. До того ж в Україні конкурс на місце стюардеси просто неймовірний. Щоб потрапити на дні відбору Assessment Days, на яких компанії набирають собі співробітників, потрібно пройти попередній конкурс, і тільки потім тебе можуть запросити на основний відбір. І навіть після цього відсіву на Assesment Days приходять по 250 - 300 дівчаток модельної зовнішності з хорошим знанням англійської та величезними амбіціями: конкуренція дуже висока. Тому я подавалася в компанію Etihad в Амстердамі. Там конкурс був набагато менше.

Спочатку я склала досить легкий тест на англійську. Тих, хто його успішно пройшов, розбивали на групи по 7 осіб, де учасники обговорювали різні питання. А рекрутери в цей час дивилися на те, хто як себе веде - хто не вміє себе стримувати, хто закривається в собі, а хто навпаки вміє слухати та спокійно аргументувати свою точку зору.

Потім були особисті співбесіди, де могли задати абсолютно несподівані питання, наприклад, з ким з історичних особистостей Ви хотіли б повечеряти. Відповідати потрібно було відразу, і я сказала, що хочу повечеряти з першим президентом незалежної України, все одно ж брали іспит не українці та вони навіть не знали, про кого я. Ну це і справді було б цікаво.

Після цього мені призначили особисту співбесіду, де вже більш предметно обговорювали робочі та організаційні питання. Питали, чи готова я до життя за кордоном, чи працювала колись в інтернаціональних компаніях. І тільки після цього прислали контракт. Два місяці я провела на курсах в Об'єднаних Арабських Еміратах: нас вчили всьому, що повинна робити бортпровідниця, в тому числі й надавати першу допомогу. Після цього я відразу почала працювати. І так, в стюардеси дійсно беруть тільки якщо ви вище 160 см і нижче 175 см. Нижній планці потрібно відповідати, щоб діставати до полиці з речами пасажирів.

Як виглядає робочий день стюардеси

Я вдягаю свою форму, наношу косметику, перевіряю наявність документів. Приїжджаю в аеропорт за півтори години до вильоту. Там у нас завжди проходять обов'язкові брифінги, присвячені найближчому рейсу - ми вивчаємо маршрут, особливості польоту, якісь поновлення з безпеки. Після підйому на борт я перевіряю свою зону літака, в якій буду працювати - чи справно все, чи є в наявності балони з киснем, дефібрилятори, маски від диму, ну і дивлюся, чи немає чогось зайвого на борту. Якщо в мою зону в цьому польоті входить і кухня, то я перевіряю наявність продуктів та інших кухонних речей.

Після цього я допомагаю пасажирам знайти свої місця і після зльоту починаю розігрівати продукти, які до нас потрапляють замороженими. Деякі пасажири думають, що я повинна винести їм гарячий обід відразу після того, як ми злетіли, але це неможливо.

Чому стюардеси завжди виглядають добре?

У нас є ціла книжечка з установками по тому, як нам потрібно виглядати - дозволені відтінки косметики для польотів, як потрібно наносити тональний крем, помаду, туш, малювати стрілки й так далі. Так що мати гарний вигляд - це частина нашої роботи.

Але у стюардес дійсно бувають проблеми з суглобами через роботу на ногах і постійних перепадів тиску. Крім того, в салоні досить сухе повітря, тому кожна стюардеса повинна додатково стежити за станом шкіри. До того ж, в небі ми схильні до впливу радіації, особливо коли довго летиш через океан. Якщо рівень радіації, яку ми отримали, перевищує допустиму норму, мені змінюють графік і ставлять тільки нетривалі перельоти.

Є поширений міф, що стюардеси добре і молодо виглядають через особливе повітря в літаку. Це нісенітниця. У цьому повітрі часто не вистачає кисню і через кисневе голодування клітини організму тільки швидше відмирають. Крім того, постійні зміни часових поясів призводять до того, що ми швидше втомлюємося й іноді не розуміємо, котра година за вікном, що теж позначається на здоров'я.

Чому чоловіків-бортпровідників менше?

Мені здається, що це пов'язано зі стереотипами про сервіс. Коли уявляєш п'ятизірковий сервіс, то частіше уявляєш собі жінку, адже вона берегиня вогнища і так далі. У рекламі показують, припустимо, стюардесу, яка вкриває дитину, яка заснула в літаку. Це виглядає мило. А якщо показати стюарда в тій же ситуації, то це теж буде виглядати мило, але продасть менше квитків. Хоча у нас в компанії є багато чоловіків, які відмінно справляються зі своєю роботою. Приблизно 15-20% від загальної кількості бортпровідників.

Привілеї для бортпровідників

У нас є два типи знижок: 90% і 50% від вартості квитків без урахування податків і зборів. У першому випадку твоє місце не підтверджено, і якщо в літаку не виявиться вільного місця, то у нас є вибір - або летіти на так званому jump seat, відкидному стільці для членів екіпажу літака, на якому понад п'яти годин неможливо висидіти, або чекати наступного літака. У другому випадку за пів ціни у стюардес є підтверджене місце в салоні, але якщо раптом компанія-перевізник продасть максимальну кількість квитків, то твій квиток теж можуть продати комусь за повну ціну. Так що стовідсоткової впевненості в пільгові квитки немає ніколи.

Якщо наш рейс понад 5 годин, то компанія-перевізник зобов'язана дати нам добовий відпочинок в місті, в який ми прилетіли, так званий layover. Для нас це вся Європа крім Греції, куди з ОАЕ можна долетіти швидше. Нас селять в готель і там ми вже можемо самі вирішувати, як провести цей день. Можна цілий день проспати, можна прогулятися по місту. Таким чином за два роки роботи я побувала практично в усіх куточках світу. Є міста, де layover'и більше, ніж 24 години. Наприклад, Торонто. За канадськими законами після таких довгих перельотів, як Абу-Дабі - Торонто, команді належить відпочивати більше, ніж 48 годин.

А відпустку у мене так само, як і у всіх - 30 днів. Сказати, коли саме я хочу відпустку, я повинна мінімум за пів року. Також у мене часто буває гарний розклад, іноді я можу по 5 днів проводити вдома. До і після дальніх перельотів, наприклад, в Сідней або Лос-Анджелес, наша компанія зобов'язана дати команді по 2 дні відпочинку.

Речі, які дратують в пасажирах

Мені не подобається, коли люди думають, що вони царі та королі, і їм плювати на оточення. Коли подорожуєш в такому замкненому просторі, потрібно думати про людей навколо і діяти відповідно. Грубо кажучи, якщо ти знаєш, що у тебе проблема з запахом ніг - не знімай ти ці черевики. Пасажири не завжди усвідомлюють, що літак - це не ресторан, а стюардеса - це не офіціантка. Якщо я кажу, що в меню є тільки курка і свинина, то крім цього у мене дійсно нічого немає, і рибу я на висоті 4 000 миль ніде не візьму. Дратує, коли люди постійно натискають кнопку виклику стюардеси, яка в принципі задумана для екстрених випадків і просять якусь дрібницю.

Я обожнюю літати до Японії, тому що японці дуже ввічливі та думають про оточення. Вони намагаються мінімізувати будь-який дискомфорт навіть для персоналу, який летить з ними.

Про що не можуть говорити стюардеси

Ми можемо розмовляти з пасажирами, але у нас є теми-табу. Намагаємося не говорити про політику, релігію, особисті речі, адже ніколи не знаєш, яких переконань дотримується пасажир. Ми дійсно не можемо говорити про несправності в літаку. Якщо ми бачимо щось незвичайне за бортом або всередині, або ж чуємо неприємний запах - ми повинні повідомити про це капітану літака і він вже прийме рішення, чи варта ця інформація того, щоб про неї доповідати пасажирам.

Якщо ми бачимо, що пасажир боїться літати, то найчастіше ми розмовляємо з ними, відволікаємо від переживань. Запитуємо, куди та звідки вони летять, щось самі можемо розповісти.

Страшилки від бортпровідниць

Як і у багатьох професій у нас теж є свої професійні байки та страшилки. Деякі здаються реалістичними, деякі - просто казки. Уже й не пригадаю все, але ось приклад такої історії. Вона ходить не тільки в Etihad, а й взагалі, напевно, у всіх авіакомпаніях. У нас є спеціальний відсік в літаку, схожий на купе в поїзді, де ми можемо закритися і поспати. Якщо рейс більше, ніж 10 годин, то ми маємо право на 3 години відпочинку. І ось одного разу в цій кімнаті стюардесу розбудив один з пасажирів, старий. Він прийшов попросити води. Пасажир не мав права перебувати в тій частині літака і стюардеса попросила його зайняти своє місце. Коли бортпровідниця принесла воду на вказане старим місце в салоні, то побачила там літню жінку. Почувши, що її чоловік попросив принести їй води, вона розплакалася. Виявилося, що він летить цим же літаком, але в вантажному відсіку, вантажем 200.

Є ще одна історія про стюардесу з Азії, яка наклала на себе руки в одному з німецьких готелів. Після цього, як стверджують працівники готелю, її дух тривожив і лякав постояльців. Медіум, якого викликали, щоб втихомирити привида, сказав повісити в кожній кімнаті готелю по одній картині з дівчиною азіатської зовнішності. Це, як кажуть, допомогло. Я теж зупинялася в цьому готелі та мені було досить ніяково. Але нічого незвичайного там я не помітила.