Команда фахівців з генетичної інженерії Гарвардської медичної школи зібрали 15 млн доларів США на проєкт, в рамках якого хочуть реконструювати ДНК мамонта й відродити їх у сучасній природі, повідомляють Науковці мають частини ДНК мамонта косматого – одного із підвидів цих тварин, що зникли понад 4000 років тому.
Утім, рештки ДНК пробули занадто тривалий час у вічній мерзлоті, тож група генетичних інженерів, яку очолює професор генетики Джордж Черч, спробує сполучити ДНК мамонта з генетичним матеріалом індійських слонів, споріднених зі своїми далекими пращурами на 99,6%.
Науковці візьмуть клітини зі слона індійського й штучно внесуть частину ДНК мамонта. Учені сподіваються, що генетичний матеріал мамонта повинен спричинити появу хутра й більшої кількості жирової тканини на тілі майбутніх гібридів.
Бен Ламм, підприємець і співзасновник проекту Colossal з воскресіння мамонтів, сподівається відтворити перших дитинчат мамонта уже в найближчі 4-6 років.
Водночас учасники проєкту говорять, що за сприятливих умов виношування ембріона в штучній утробі або сурогатній матері триватиме щонайменше 22 місяці."Ми сподіваємося створити слона, невразливого до морозів, але який виглядатиме та поводитиметься як справжній мамонт. Не тому, що ми прагнемо обманути когось, але тому, що нам потрібно створити гібрида, подібного до мамонта, якому буде чудово жити при -40°C і жити життям слонів і мамонтів", – зазначив Черч в інтерв’ю Guardian.
Прихильники цієї ідеї наполягають, що поява гібрида мамонтів допоможе відновити баланс екосистеми арктичної тундри й допомогти вберегти від зникнення індійських слонів.
Противники, однак, зазначають, що це не воскресіння мамонтів – радше це створення волохатого слона, схожого на мамонта. Торі Герридідж, еволюційний біолог та фахівець з мамонтів Музею природничої історії в Лондоні, зазначив:
"Навряд чи можна збагнути думку, що, створивши мамонта через генну інженерію й адаптувавши його до арктичних широт, можна інженерно зробити Арктику кращим місцем на землі в контексті викидів вуглекислого газу. Принаймні в мене є сумніви стосовно таких сподівань".
Логіка авторів проекту засновується на гіпотезі, що за часів Льодовикових періодів тварини-велетні паслися на неозорих рівнинах тундри, й це стримувало потепління планети. Їхня спроба повернути мамонтів до Арктики має на меті відтворити цей ефект.
Але й Торі Герридідж, і Лав Дален, професор еволюційної генетики центру палеогенетики в Стокгольмі, ставлять під сумнів спроможність вплинути на кліматичні зміни через мамонтів.
На їхню думку, навряд чи поява кількох волохатих слонів здатна тривало і глобально вплинути на планету, що страждає від нестримних лісових пожеж і потепління внаслідок парникового ефекту.
Проте вони сподіваються, що цей проєкт може може зацікавити ширшу громадськість мамонтами та генною інженерією.
