Голодна кутя та Хрещення Господнє: Українські традиції і обряди, яких варто дотримуватись 18 та 19 січня

18 січня українці традиційно сідають за третій різдвяний стіл — Святвечір перед Хрещенням Господнім, який ще називають в народі “Голодна кутя”. А 19 січня святкують велике свято — Водохреще, котре в народі також називають Йорданом (від назви річки, де хрестився Ісус), зазначають Патріоти України. Які традиції були у наших предків та що потрібно робити в ці дні, читайте в матеріалі ТСН.ua.

Святвечір напередодні Хрещення Господнього: чому кутя “голодна”?

В народі цей Святий вечір називали “Голодна кутя”, тому що від самого ранку і до появи на небі першої зірки потрібно було суворо постувати. Сама вечеря також повинна бути досить скромною. А після неї віряни далі утримуються від їжі, поки в церкві не посвятять воду.

Голодна кутя відрізняється простими стравами: узвар, вареники, тушена капуста, сама кутя, але без меду та горішків. Перед вечерею сім’я обов’язково молиться і тільки потім починає їсти. Якщо після святкування на столі залишається ця страва, її потрібно віддати домашнім тваринам. Наші предки вважали, що тоді вони будуть здоровими весь наступний рік. В порожню миску від куті обов’язково кладуть ложки всіх членів сім’ї і зверху прикривають шматком хліба. Цей ритуал проводили на хороший урожай.

Оскільки на саму Голодну кутю та Водохреще часто стояли сильні морози, в українців існував цікавий обряд “задобрювати” погоду. / pixabay.com

Оскільки на саму Голодну кутю та Водохреще часто стояли сильні морози, в українців існував цікавий обряд “задобрювати” погоду. Для цього хазяїн будинку повинен був відчинити двері і промовити: “Мороз, мороз, йди до нас кутю їсти! Чи не йдеш? Тоді не йди ні на жито, ні на пшеницю, ні на всяку ріллю! Не мороз ні нас, ні коней, не мороз ні худобу, ні птицю!”

Після Святвечора діти “виганяли” кутю з дому. Цей обряд пов’язаний з тим, що різдвяні свята закінчилися і люди закликають весну. Бралися палиці, ними стукали по куткам будинку і примовляли:

“Тікай, кутя, із покуття,

а узвар – іди на базар,

Паляниці, лишайтеся на полиці,

а «дідух» – на теплий дух,

Щоб покинути кожух!”

Збереглися оповіді про ритуал, який існував у запорізьких козаків. Після Голодної куті вони збиралися разом на вулиці і палили з рушниць.

З приходом темряви вся сім’я повинна була винести з дому Дідуха і підпалити його. Так своєрідно наші пращури прощалися з зимою. А коли Дідух згорав, брали його попел та виносили на город, щоб був хороший урожай.

Голодна кутя: страви і традиції, пов’язані з ними

• На вечерю завжди готуються лише пісні страви. Це може бути риба, вареники, гриби, капуста, горох, узвар, борщ з “вушками” (маленькі вареники з лісовими грибами та картоплею), пампушки, гречані млинці. Починають трапезу з ковтка свяченої води.
• Після цього приступають до смакування “голодної” куті. Її відмінність в простіших складниках: лише пшениця, родзинки, інколи мак). Запивають страву обов’язково узваром з сушених фруктів.
• На цей Святий Вечір страв готують менше. Їх вже не повинно бути 12, але обов’язково має стояти на столі непарна кількість.
• В деяких регіонах України прийнято пекти спеціальний хліб “карачун” або “крачун”.
• А вже 19 січня, на Хрещення Господнє, накривають щедрий та багатий стіл. Тому ще 18 січня кожна господиня повинна приготувати домашні ковбаски, холодець, різноманітні м’ясні страви.

Водохреще: що це за свято і що воно означає

З грецької мови слово “хрещу” можна перекласти як “занурюю в воду”. В Старому Завіті воду вважали символом початку нового життя. Тому з давніх часів люди приписували їй чудесні та священні властивості. Особливою вважалася саме та вода, яку набирають з водойм після освячення 19 січня. Перші згадки про шанобливе ставлення до свяченої води з’явилися у святого Іоанна Златоуста. В його проповіді можна знайти такі слова: “У цей день всі, почерпнувши води, приносять її додому і зберігають весь рік, так як сьогодні освячені води; і відбувається явне знамення: ця вода в суті своїй не псується з часом, але, почерпнута сьогодні, вона цілий рік, а часто два і три роки, залишається неушкодженою і свіжою.”

Традиції та обряди на Водохреще

Воду починають святити ще напередодні свята Хрещення Господнього (18 січня) і продовжують безпосередньо 19 січня. За традицією у водоймі роблять ополонку у формі хреста чи кола, а неподалік встановлюють дерев’яний хрест із голубом (символ Святого духа) та аналой (високий столик із похилим верхом, на якого священник кладе Біблію під час богослужіння). Спочатку служиться літургія в церкві, а потім віряни, разом зі служителем йдуть до ополонки, де проводиться молебен. Також популярними є водохресні купання.

Існує повір’я, якщо 19 січня скупатися в освяченій воді, то всі гріхи минулого року будуть змиті. Також люди набирають воду собі в глечики, прикрашені квітами для захисту від біди, та зберігають до наступного Водохреща. Вона вважається цілющою. Особливо часто її п’ють, якщо є якісь проблеми з шлунком.

Що робити з освяченою на Водохреще водою

• Коли воду приносять додому, то обов’язково освячують нею всіх членів сім’ї, потім господар проходить весь будинок по годинниковій стрілці від вхідних дверей, останніми освячуються домашні тварини.
• Воду, яку освятили 18 січня після Святого вечора, називають “вечірньою водою”. Наші предки вважали, що вона наділена більш цілющими властивостями, ніж та, яку святят безпосередньо на Водохреще. За повір’ями вона могла навіть очистити від біди.
• Дівчата намагалися вмитися свяченою водою, щоб залишатися молодими і красивими ще цілий рік поспіль.